«Найважче було навіть не народити дитину. Найважче було після операції доводити державі, що я маю право на медичну допомогу», — розповідає Ганна (ім’я змінено).
Ганні 28 років. Вона переїхала до Польщі ще до повномасштабної війни, навчалася тут, добре володіє польською мовою та працювала у місцевій громадській організації. Коли дізналася про вагітність, життя мало змінитися лише в одному напрямку — вона готувалася стати мамою.
Проте невдовзі після повідомлення роботодавця про вагітність жінку звільнили.
Щоб не втратити право на безкоштовне медичне обслуговування, за рекомендацією консультантів вона стала на облік у Центрі зайнятості. Це дозволяло зберігати державне медичне страхування протягом вагітності.
«Я сумлінно виконувала всі вимоги. Регулярно приносила медичні довідки, повідомляла про перебіг вагітності, не пропускала зустрічей. У системі було видно й орієнтовну дату пологів, і всі документи від лікарів», — згадує Ганна.
Наприкінці вагітності ситуація змінилася.
За два тижні до очікуваної дати пологів лікарі госпіталізували жінку. Вона залишалася під постійним медичним наглядом, адже вагітність вимагала спостереження в умовах стаціонару.
Саме на цей період припала чергова обов’язкова зустріч у Центрі зайнятості.
Очевидно, приїхати туди вона фізично не могла.
«Я досі не можу зрозуміти логіку цієї системи. Працівники бачили мою справу, бачили термін вагітності, знали, що до пологів залишаються лічені дні. Хіба не очевидно, що жінка може вже перебувати в лікарні? У третьому триместрі це зовсім не рідкість», — говорить вона.
Через неявку Ганну автоматично зняли з обліку.
Разом із цим вона втратила і державне медичне страхування.
За кілька днів під час пологів виникли ускладнення. Спочатку лікарі планували природні пологи, однак ситуація стрімко змінилася, і довелося терміново проводити кесарів розтин.
Після народження дитини на жінку чекало нове потрясіння.
Через відсутність чинного страхування вона отримала рахунок за лікування, який включав вартість операції, анестезії та медикаментів.
«У той момент я думала не про гроші. Я щойно перенесла екстрену операцію, поруч було новонароджене немовля. І раптом виявилося, що тепер я маю доводити, що взагалі мала право народжувати безкоштовно».
Лікарня пішла назустріч і погодилася виписати маму з дитиною без негайної оплати, фактично довірившись її слову.
Але замість того, щоб відновлюватися після операції та доглядати за новонародженою дитиною, Ганна була змушена займатися адміністративними питаннями.
Їй довелося поновлювати свій статус у Центрі зайнятості, пояснювати причину відсутності, збирати документи та доводити, що вона не могла з’явитися через госпіталізацію.
«Після кесаревого розтину кожен рух дається непросто. Але замість відпочинку я ходила по державних установах, пояснювала очевидні речі й переживала, чи не доведеться оплачувати лікування самостійно».
Лише після цього, за підтримки команди Fundacja HelpNowHUB, ситуацію вдалося врегулювати, а питання з оплатою медичних послуг — остаточно вирішити.
Історія завершилася без фінансових втрат. Проте сама Ганна переконана: їй пощастило значно більше, ніж багатьом іншим українкам.
«Я знаю польську мову, добре розумію, як працює система, не боюся відстоювати свої права. Крім того, поруч була мама, яка могла залишитися з дитиною, поки я займалася документами. Але далеко не кожна жінка має таку підтримку».
За словами Ганни, саме тут проявляється одна з найсерйозніших прогалин системи. «Після пологів, особливо після екстреного кесаревого розтину, жінка має відновлюватися і бути поруч із дитиною. Вона не повинна доводити чиновникам, що справді перебувала в лікарні і тому не змогла прийти на зустріч. Система має захищати людей у таких ситуаціях, а не створювати для них додаткові бар’єри».
Публікацію підготовлено Fundacją HelpNow HUB в рамках проєкту «From heart to heart» у партнерстві з Fundacją Step by Step та Fundacją Res Humanae, за фінансової підтримки Elton John AIDS Foundation.
