Категорія: Новини архів

Нове життя в Польщі: робота, адаптація та продовження лікування — історія Андрія

«Свій статус я знав ще в Україні. Тут про нього знає тільки дружина. Для мене це медична інформація, яка не повинна визначати, як до мене ставляться інші люди», — розповідає Андрій (ім’я змінено).

До Польщі Андрій приїхав після початку повномасштабної війни разом із дружиною. Першим містом став Краків, однак затриматися там надовго не вдалося. Подружжя ще кілька разів переїжджало — передусім через труднощі з пошуком доступного житла та стабільної роботи. Зрештою Андрій влаштувався зварювальником на будівництві. Каже, що робота непроста, але сьогодні він задоволений тим, що має можливість самостійно забезпечувати себе та родину і поступово будувати життя в новій країні.

Про свій ВІЛ-статус чоловік знав ще до переїзду і у Польщі одним із важливих питань стало продовження лікування. На початку Андрію була потрібна інформація про те, куди звернутися і як отримувати необхідну медичну допомогу в незнайомій системі. З цим йому допомогла команда Fundacja HelpNowHUB, надавши необхідну навігацію щодо продовження лікування.

Після первинного медичного обстеження польські лікарі дещо скоригували схему терапії Андрія. «Я так розумію, тут трохи інші стандарти чи підходи до лікування. Місцевий лікар змінив дещо схему. Почуваю себе добре, тому результатом задоволений».

Мовний бар’єр поступово теж перестав бути проблемою. Польську Андрій опановував передусім у повсякденному житті та на роботі. На будівництві разом із ним працює багато українців, які спочатку допомагали з перекладом і пояснювали незрозумілі слова. Допоміг і роботодавець. «Він уже сам майже українською говорить, — сміється Андрій. — Так що тут вплив взаємний: ми вчимо польську, вони від нас — українську».

Про свій ВІЛ-статус Андрій не розповідає ані колегам, ані знайомим. У Польщі він не стикався із ситуаціями, коли його змушували б розкривати цю інформацію. Єдиною людиною, якій він сам свідомо розповів про статус, залишається дружина.«Дружина має знати — для мене це зрозуміло. А більше нікому не кажу. Навіть мама і сестра не знають. Я знаю свою родину і думаю, що вони могли б засудити, навіть не намагаючись спочатку розібратися. Тому не бачу сенсу це обговорювати».

Після кількох переїздів, пошуків житла та роботи життя подружжя нарешті стало більш стабільним. Андрій працює, отримує необхідне лікування, говорить польською і вже значно впевненіше почувається в країні, яка кілька років тому була для нього зовсім незнайомою. «Зараз мене все влаштовує. Я працюю, лікування отримую, почуваюся добре. І дуже вдячний за те, що тут можу жити та працювати. Мені здається, це і є найважливіше».

***

Публікацію підготовлено Fundacją HelpNow HUB в рамках проєкту «From heart to heart» у партнерстві з Fundacją Step by Step та Fundacją Res Humanae, за фінансової підтримки Elton John AIDS Foundation.

«Я просто хочу жити своїм життям»: історія Тетяни

«Коли почалася війна, питання, їхати чи залишатися, у мене фактично не було. Ми жили в маленькому місті на Сумщині, майже біля кордону. Треба було просто швидко зібрати найнеобхідніше, документи, ліки — і їхати», — розповідає Тетяна (ім’я змінено).

До Польщі вона приїхала разом із дитиною майже одразу після початку повномасштабної війни. У той момент майбутнє було абсолютно невизначеним: нова країна, незнайома система, необхідність шукати житло і водночас відповідати не лише за себе, а й за дитину.Тетяна живе з ВІЛ і регулярно приймає антиретровірусну терапію. Виїжджаючи з України, вона встигла взяти із собою запас препаратів. Згодом це виявилося надзвичайно важливим, адже оформлення необхідних документів у Польщі потребувало часу.«Добре, що ліки були зі мною. Поки розібралася з документами і системою, минув певний час. Найбільше хвилювалася, щоб не залишитися без терапії. У новій країні ти спочатку взагалі не розумієш, куди йти і до кого звертатися».У цей період Тетяні допомагали волонтери, а з питаннями щодо продовження лікування вона звернулася до Fundacja HelpNowHUB. Команда допомогла зорієнтуватися в польській системі та надала необхідну інформацію щодо того, куди саме звернутися для отримання медичної допомоги та продовження АРТ.«Для мене було важливо, що не довелося шукати все самостійно навмання. Я вже знала, до якої лікарні звертатися і що робити далі. Коли навколо стільки невідомого, така конкретна допомога дуже заспокоює».Поступово життя почало ставати більш передбачуваним. Тетяна знайшла житло, влаштувалася на роботу, отримала медичне страхування. Вона вивчає польську, іноді відвідує зустрічі з іншими українцями і продовжує регулярно приймати терапію. Стан здоров’я називає стабільним.«Мабуть, я вже звикла. Є робота, є страхування, дитина поруч, лікування отримую. Повертатися поки не збираюся. Якщо відверто, фактично і немає куди повертатися».Про свій ВІЛ-статус Тетяна говорить спокійно, але вважає його приватною інформацією, якою не зобов’язана ділитися без необхідності. Ще в Україні вона мала досвід негативного ставлення з боку деяких родичів після того, як колишній чоловік розповів їм про її статус. Саме тому сьогодні жінка сама визначає, кому і за яких обставин про нього говорити.«Я не приховую щось через сором. Просто не розумію, навіщо про мій статус мають знати люди, яких це ніяк не стосується. Я приймаю ліки, слідкую за здоров’ям. Це моя медична інформація».У Польщі Тетяна не відчуває постійного тиску чи вимог розкривати ВІЛ-статус. На роботі від неї не вимагають відповідних медичних довідок, це питання не виникало й під час оренди житла. За межами медичних закладів її ВІЛ-статус практично не має жодного стосунку до повсякденного життя. Більшість контактів із поляками сьогодні — це робота, магазини, побутові справи та лікарі.«Коли я купую продукти чи одяг, коли працюю або винаймаю житло, мій позитивний статус нічого не змінює. Я просто мама, яка працює, виховує дитину і намагається нормально жити».За час у Польщі Тетяна пройшла шлях від термінового виїзду з прикордонного міста з дитиною та запасом ліків у валізі до життя, в якому знову з’явилися певність і звичний ритм. І на початку цього шляху особливо важливою для неї стала можливість не залишитися сам на сам із питанням продовження лікування.«Тоді мені потрібна була дуже проста річ — зрозуміти, куди йти, щоб не залишитися без терапії. HelpNowHUB допоміг мені це зробити. А далі вже поступово вирішувалося все інше. Я вдячна, що в той момент поруч були люди, які знали, як допомогти».

***

HelpNowHUB АРТ ВІЛ Польща

«Спочатку потрібно навчитися довіряти»: історія Марти

«Я не приховую свій статус від батьків. Але більше про нього не знає ніхто», — розповідає Марта (ім’я змінено).

Півтора року тому Марта переїхала до Польщі. В Україні вона вже навчалася в університеті, а після переїзду змогла продовжити освіту й зараз завершує перший курс у польському закладі вищої освіти.

Разом із навчанням дівчина вивчає польську мову, поступово знайомиться з новою країною та намагається адаптуватися до життя далеко від дому.

Про свій ВІЛ-статус вона знає давно. Каже, що свідомо не розголошує цю інформацію. «Про це знають лише мої батьки. Зараз у мене немає партнера, тому я не бачу потреби комусь ще розповідати. Це моє особисте життя і моє рішення».

Після переїзду до Польщі одним із перших викликів стало розуміння того, як працює місцева система охорони здоров’я.

Саме тоді Марта звернулася до Fundacja HelpNowHUB. «Мені було важливо зрозуміти, як продовжувати лікування, до кого звертатися і як усе організовано. Ваша команда допомогла розібратися з питаннями, які тоді здавалися дуже складними. Коли ти опиняєшся в новій країні, навіть проста інформація може стати величезною підтримкою».

Згодом дівчина почала користуватися польською системою медичних послуг. Так, дівчині довелося наполягати на проведенні додаткових профілактичних обстежень.

«В Україні щорічний огляд у гінеколога був для мене звичною практикою. Тут я чекала майже три місяці на прийом за NFZ, а потім почула: “У вас же нічого не болить. Навіщо аналізи?” Я так і не зрозуміла, чи це особливості місцевої системи, чи мені просто не пощастило з лікарем».

Та попри цей досвід, Марта не поспішає робити висновки. «Зараз моє головне завдання — закінчити навчання, вивчити мову, знайти своє місце тут. Хочеться спочатку трохи “стати на ноги”. А ще, я зрозуміла одну річ: просити про допомогу — це нормально. Інколи достатньо отримати правильну інформацію в потрібний момент, щоб перестати боятися. Саме так було зі мною. Я дуже вдячна команді HelpNowHUB за підтримку».

***

HelpNowHUB АРТ ВІЛ Польща

«Після екстреного кесаревого мені довелося доводити, що я маю право на безкоштовне лікування»: історія Ганни

«Найважче було навіть не народити дитину. Найважче було після операції доводити державі, що я маю право на медичну допомогу», — розповідає Ганна (ім’я змінено).

Ганні 28 років. Вона переїхала до Польщі ще до повномасштабної війни, навчалася тут, добре володіє польською мовою та працювала у місцевій громадській організації. Коли дізналася про вагітність, життя мало змінитися лише в одному напрямку — вона готувалася стати мамою.

Проте невдовзі після повідомлення роботодавця про вагітність жінку звільнили.

Щоб не втратити право на безкоштовне медичне обслуговування, за рекомендацією консультантів вона стала на облік у Центрі зайнятості. Це дозволяло зберігати державне медичне страхування протягом вагітності.

«Я сумлінно виконувала всі вимоги. Регулярно приносила медичні довідки, повідомляла про перебіг вагітності, не пропускала зустрічей. У системі було видно й орієнтовну дату пологів, і всі документи від лікарів», — згадує Ганна.

Наприкінці вагітності ситуація змінилася.

За два тижні до очікуваної дати пологів лікарі госпіталізували жінку. Вона залишалася під постійним медичним наглядом, адже вагітність вимагала спостереження в умовах стаціонару.

Саме на цей період припала чергова обов’язкова зустріч у Центрі зайнятості.

Очевидно, приїхати туди вона фізично не могла.

«Я досі не можу зрозуміти логіку цієї системи. Працівники бачили мою справу, бачили термін вагітності, знали, що до пологів залишаються лічені дні. Хіба не очевидно, що жінка може вже перебувати в лікарні? У третьому триместрі це зовсім не рідкість», — говорить вона.

Через неявку Ганну автоматично зняли з обліку.

Разом із цим вона втратила і державне медичне страхування.

За кілька днів під час пологів виникли ускладнення. Спочатку лікарі планували природні пологи, однак ситуація стрімко змінилася, і довелося терміново проводити кесарів розтин.

Після народження дитини на жінку чекало нове потрясіння.

Через відсутність чинного страхування вона отримала рахунок за лікування, який включав вартість операції, анестезії та медикаментів.

«У той момент я думала не про гроші. Я щойно перенесла екстрену операцію, поруч було новонароджене немовля. І раптом виявилося, що тепер я маю доводити, що взагалі мала право народжувати безкоштовно».

Лікарня пішла назустріч і погодилася виписати маму з дитиною без негайної оплати, фактично довірившись її слову.

Але замість того, щоб відновлюватися після операції та доглядати за новонародженою дитиною, Ганна була змушена займатися адміністративними питаннями.

Їй довелося поновлювати свій статус у Центрі зайнятості, пояснювати причину відсутності, збирати документи та доводити, що вона не могла з’явитися через госпіталізацію.

«Після кесаревого розтину кожен рух дається непросто. Але замість відпочинку я ходила по державних установах, пояснювала очевидні речі й переживала, чи не доведеться оплачувати лікування самостійно».

Лише після цього, за підтримки команди Fundacja HelpNowHUB, ситуацію вдалося врегулювати, а питання з оплатою медичних послуг — остаточно вирішити.

Історія завершилася без фінансових втрат. Проте сама Ганна переконана: їй пощастило значно більше, ніж багатьом іншим українкам.

«Я знаю польську мову, добре розумію, як працює система, не боюся відстоювати свої права. Крім того, поруч була мама, яка могла залишитися з дитиною, поки я займалася документами. Але далеко не кожна жінка має таку підтримку».

За словами Ганни, саме тут проявляється одна з найсерйозніших прогалин системи. «Після пологів, особливо після екстреного кесаревого розтину, жінка має відновлюватися і бути поруч із дитиною. Вона не повинна доводити чиновникам, що справді перебувала в лікарні і тому не змогла прийти на зустріч. Система має захищати людей у таких ситуаціях, а не створювати для них додаткові бар’єри».

HelpNowHUB Польща

Фотовиставка в метро, зйомки у відеоролику і величезний мурал на стіні у Варшаві! А ще інтерв’ю журналу VOGUE.PL

Президентка Fundacji HelpNowHUB Anna Ariabinska взяла участь у цьому масштабному ряді заходів – Кампанії “Żyje z HIV” FES. І все це з однією метою – щоб підтримати людей з ВІЛ та руйнувати стереотипи щодо життя з вірусом. Стигматизація внутрішня та зовнішня – це гостре питання сучасного суспільства. ВІЛ – не вирок і не “кара за погані вчинки”.

В зоні ризику кожна людина, яка хоч раз в житті мала незахищений сексуальний контакт, а це – все доросле населення нашої планети. Наразі є ліки та повний контроль над цією хронічною хворобою. Найважливішим елементом є вчасне тестування, діагностика та лікування. За допомогою лише однієї пігулки на добу кожна людина, яка живе з ВІЛ продовжує жити наповненим, якісним та щасливим життям. Продовжує будувати здорові стосунки, не передаючи вірус партнерам та своїм майбутнім нащадкам. Найгірше – це не знати про свій статус. Страх, забобони та стереотипи, а головне відсутність позитивної, відкритої інформації про ВІЛ в медійному просторі забирають у багатьох людей можливість довго і щасливо жити. Незнання породжує страх і відторгнення. Люди з ВІЛ часто відчувають великий психологічний тиск та уразливі до різних видів насильства. Щоб ситуація стала більш сприятливою, потрібно розповідати якнайбільше, інформувати та розбивати застарілі стереотипи. І найкраще, якщо це щоденно робитимуть представники спільноти людей, які живуть з ВІЛ, а не лише лікарі-інфекціоністи та громадські організації. Адже така відкритість та особистий приклад може допомогти подолати стигму.Анна Арябінська робить це багато років – раніше в Україні, а тепер і в Польщі. «Коли мені запропонували участь у цьому проекті, – каже Анна, – я погодилася з великою радістю. Адже якщо відкрита розмова, моя особиста історія, допоможе іншим відчути себе краще та впевненіше, надихне на тестування і лікування, то я на вірному шляху! Мої знання та досвід дають мені змогу якісної підтримки та консультування людей, які живуть з ВІЛ в будь-якій країні».

Фундація Fundacja HelpNowHUB (Fundacija Helpnowhub) вдячна за надану можливість та чудовий час проведений разом!

#zyjezHIV

ŻYJĘ Z HIV | kampania społeczna

Виступ-перфоманс українського playback театру «GRUND»

7 травня у Бидгощі відбувся унікальний виступ-перфоманс українського playback театру «GRUND». Трупа приїхала до Бидгоща з Берліна. Fundacja HelpNowHUB дякує Urząda miasta Bydgoszcz та Центру Культури та Науки Młyny Rothera за те, що ця подія стала можливою, за всебічну підтримку та адміністративну допомогу. Вистава вийшла справді унікальною. Як і будь-який виступ playback-театру.

Формат завжди унікальний – повторення неможливе. Адже активними учасниками та дійовими особами творчого процесу стають глядачі. Актори розповідають за допомогою імпровізації, пластики, віршів,танцю та музики конкретну історію, яка пролунала із зали. І самі діляться із глядачами своїми, справжніми історіями та тривогами. Хтось турбувався про рідних, які залишилися в Україні, хтось поділився радісною подією в сім’ї та своїм жалем, що не може бути поряд через війну. Біль, жаль, страх, радість та гордість за дітей – все стало елементами театральної дії. А в результаті склалася неповторна і дуже цілісна розповідь про людей, про те, що їм по-справжньому дорого та живе в серці. Перед фіналом усім глядачам було запропоновано озирнутися і потиснути руку сусідові, поговорити з ним, познайомитися. Так що в результаті, у багатьох глядачів з’явилися нові знайомі, з несхожим життєвим досвідом, або навпаки – дуже схожим, незважаючи на відмінності, що здаються.

Завдяки акторам театру “GRUND” людям вдалося отримати емоційну підтримку та розуміння інших, а може бути і себе. «Незважаючи на несхожість усіх історій, нам вдалося знайти загальний мотив, який поєднує їх – любов та тривога за близьких. Діти (і вік тут неважливий) переживають за батьків і батьки за дітей, якими пишаються і намагаються зробити їхнє життя кращим», – каже майстриня сцени Юлія Терентьєва.

Всі, хто не зміг потрапити на перфоманс, побачать подробиці в нашому відео.

Слідкуйте за оновленнями!

Розлука розриває наші серця … Так буває, коли ти далеко, здається, що ти нічим не можеш підтримати своїх близьких і коханих.

Але Fundacja HelpNowHUB точно знає – допомогу можна знайти навіть на відстані.

Марія (ім’я змінено) звернулася до консультантів із проханням – допомогти її неповнолітній дочці. Сама жінка залишилася в Україні на непідконтрольній території, оскільки не могла залишити літніх батьків. За ними не було кому доглядати. А ось 17-річна донька Марії та її сестра змогли виїхати з окупованих територій до Польщі. Жінка дуже переживала, плакала, дуже боялася за здоров’я та життя дівчинки. Консультантам вдалося стабілізувати її психологічний стан, вони також допомогли дівчинці-підлітку стати на медичний облік та отримати АРТ-терапію. Консультантка HelpNowHUB була на постійному зв’язку з дитиною та допомогла їй записатися на прийом до лікаря.

Де б не були Ви чи ваші близькі, Fundacja HelpNowHUB знайде спосіб вам допомогти.

Якщо ви потребуєте інформації, щодо необхідного лікування, тестування, медичної допомоги, юридичних та соціальних питань або вам необхідні послуги перекладу або соціальний супровід до установ, психологічна допомога:

Телефонуйте за номерами наших інфоліній:

+48 539 652 831 Анна-Надія

+48 786 640 460 Аліна

+48 721 752 114 Віта

Пишіть нам в Telegram https://t.me/+BSIMGdN3WT41MTVi

Ми готові надати вам інформаційну та психологічну підтримку!

Діалог із державними службами Польщі – надія на благополучне майбутнє спільноти

14 березня представники Fundacji HelpNowHUB Ганна Арябінська та Марія Ралько взяли участь у зустрічі Міністерства здоров’я Польщі та представників НКО. Обговорювалися важливі та гострі питання, з якими щодня стикаються у роботі громадські організації. Найголовнішим з них є необхідність повної ліквідації бар’єрів у доступі до профілактики та лікування ВІЛ, вірусних гепатитів та туберкульозу. Крім того, допомога для людей із ключових спільнот, які опинились у Польщі через війну, і яким життєво необхідна медична підтримка.

Завдяки продуктивному діалогу та увазі з боку Міністерства здоров’я ми можемо сподіватися на вирішення подібних проблем. Продовження подальшої співпраці та безпосереднє спілкування у подібному форматі – це можливість у майбутньому вирішувати ці питання не лише на польському державному, а й на міжнародному рівні.

Ми вдячні Міністерству здоров’я Польщі за готовність розглянути питання, що виникають у НКО, у Fundacji HelpNowHUB у тому числі, і сподіваємося на подальшу ефективну та плідну співпрацю. Це гарний початок комунiкацiï. Наступна зустріч для продовження розпочатої роботи очікується після 9 квітня.

“Хвилина крику” – акція пам’яті жінок загиблих внаслідок насильства

6 березня у центрі Варшави кричали 2 тисячі людей. “Хвилина крику” – акція пам’яті жінок загиблих внаслідок насильства. У такий спосіб мешканці Варашви вшанували пам’ять білоруської дівчини Лізи.

Вона була зґвалтована і вбита 26 лютого в центрі Варашви. Її гаданого вбивця заарештовано. Серед учасників акції – білоруси, українці та поляки. Кричали ці люди замість Лізи. Вона в стані шоку від нападу – кричати не могла. Як і багато інших жертв. Жорстоке зґвалтування та вбивство шокувало жителів Польщі. Тепер у країні обговорюється посилення покарання за подібні злочини. На жаль, попросити про допомогу не змогла не тільки загибла. Ця проблема багатьох жінок, які зазнають насильства. Навіть якщо вони залишаються після цього наживо, це зовсім не означає, що вони зможуть знайти допомогу. Особливо, це стосується жінок-біженок. Люди у вразливому стані – особливо беззахисні.

Тисячі таких історій ніколи не будуть розголошені. Ми у Fundacji HelpNowHUB знаємо, наскільки високий рівень насильства щодо жінок та чоловіків нашої спільноти. Навіть від домашнього насильства. Ми не можемо бути байдужими до цієї теми. Тепер жінки, які стали жертвами будь-якого виду насильства або дискримінації, можуть звернутися за допомогою туди, де їх точно зрозуміють і нададуть всю необхідну допомогу.

18 березня, Fundacja Autonomia відкриває пункт підтримки. Де жінці постраждалій від насильства зможуть допомогти, зокрема українською мовою.Це місце де ти можеш бути собою, говорити щиро і бути впевненою, що нічого із сказаного тобою не вийде з нашого кола без твого дозволу. Це місце де можна дізнатись «так що це все таки було», де можна зрозуміти чи було там все ж таки насилля, навіть якщо «він» сказав, що «тобі тільки здається». Місце де можна записатись до кваліфікованої психологині, або до юристки, яка спеціалізується в тематиці насилля. Де можна отримати інформацію до кого можна звернутись в тій чи іншій ситуації.

Якщо ви зіткнулися з будь-якою формою насильства, ви можете звернутися за допомогою до цього пункту.

Зателефонувати або написати електронний лист.
help@autonomia.org.pl +48 739 925 408 (Viber, Telegram, WhatsApp)

Телефон працює з понеділка по четвер:

пн 16:00-20:00

вт 09:30-15:30

ср 09:30-15:30

чт 09:00-14:00

Години роботи пункту: понеділок 16:00-20:00, четвер: 9:00-14:00.

Більше інформації про пункт на сайті в розділі “Допомога”: https://autonomia.org.pl/pomoc/

Діяльність пункту стала можливою завдяки підтримці CARE та реалізується в рамках проекту Solidarity and sisterhood across borders.Крім того, якщо ви потрапили в ситуацію насильства, потребуєте інформації, щодо необхідного лікування, тестування, медичної допомоги, юридичних та соціальних питань або вам необхідні послуги перекладу або соціальний супровід до установ, психологічна допомога, Ви також можете звернутися до нас – консультантки Fundacji HelpNowHUB нададуть необхідну допомогу або перенаправлять до необхідних фахівців.

Всі разом скажемо насильству – НІ!

Телефонуйте за номерами наших інфоліній:

+48 539 652 831 Анна-Надія

+48 786 640 460 Аліна

+48 721 752 114 Віта

Пишіть нам в Telegram https://t.me/+BSIMGdN3WT41MTVi

Розвиток телемедицини та психологічного здоров’я для ключових груп: шлях до загального охоплення в контексті 12 грудня

Засідання високого рівня ООН щодо загального охоплення медичним обслуговуванням, що відбулося 21 вересня 2023 року, підтвердило, що здорові люди – основа здорового суспільства й економіки, і що загальне охоплення послугами охорони здоров’я має ключове значення для досягнення всіх Цілей сталого розвитку (ЦСР). І все ж:

– Половина населення світу не має доступу до основних послуг охорони здоров’я.

– За оцінками, 2 мільярди людей стикаються з фінансовими труднощами, пов’язаними з витратами на охорону здоров’я, включно з 344 мільйонами людей, які живуть в умовах крайньої бідності.

– З моменту початку реалізації ЦСР 2015 року – ще до пандемії COVID-19 – розширення охоплення населення послугами охорони здоров’я зупинилося, а фінансовий захист погіршився. Пандемія ще більше відкинула країни назад на шляху до загального охоплення послугами охорони здоров’я. Вона також показала, чому загальне охоплення послугами охорони здоров’я таке важливе.

12 грудня виділяється як День загального охоплення послугами охорони здоров’я, підкреслюючи важливість рівного доступу до медичних послуг. У світлі цієї події особливо важливими стають і послуги телемедицини, а також психологічного здоров’я для ключових груп населення, таких як люди, які живуть з ВІЛ.

Телемедичні сервіси для пацієнтів з ключових груп населення стали ключовим інструментом для підтримки регулярного медичного спостереження. Згідно зі звітами Всесвітньої організації охорони здоров’я, за минулий рік понад 60% країн надають телемедичні консультації для людей, які живуть із ВІЛ (ЛЖВ). Так, у США, де телемедицина активно розвивається, понад 70% представників спільноти ЛЖВ скористалися віртуальними консультаціями у 2022 році, скорочуючи необхідність регулярних особистих візитів. У низці африканських країн, таких як Південна Африка і Кенія, телемедичні послуги стають важливим інструментом для забезпечення безперервного лікування ВІЛ.

Розвиток послуг психологічного здоров’я через телемедицину виходить на передній план з огляду на зростаючу потребу в підтримці. Згідно з даними Всесвітньої федерації з психічного здоров’я, тільки у 2022 році понад 40% країн впровадили телепсихіатричні програми.

У регіоні Східної Європи та Центральної Азії, де доступ до психіатричної допомоги традиційно обмежений, Казахстан і Киргизія успішно реалізують телепсихіатричні проєкти, надаючи підтримку психічного здоров’я для різних груп, включно з людьми з ВІЛ. В Україні, послуги телемедицини також активно розвиваються. Згідно зі звітами українських органів охорони здоров’я, у 2022 році понад 50% пацієнтів з ВІЛ скористалися онлайн-консультаціями. Серед них – психіатричні програми, що стає вкрай важливим в умовах соціальних та економічних викликів.

Активно сприяють розвитку телемедицини та психологічної підтримки для представників ключових груп у регіоні громадські організації. Їхня робота спрямована на навчання населення використанню технологій та сприяння в усуненні соціальної стигми довкола ВІЛ та психічних розладів.

Загальне охоплення – це не тільки медичний стандарт, а й прояв турботи про кожну людину у світі. У кожного з нас різні потреби в галузі здоров’я. Але кожен потребує якісного медичного обслуговування. Завжди і всюди. І розвиток послуг телемедицини та психологічного здоров’я для вразливих груп, відіграє важливу роль у досягненні загального охоплення послугами охорони здоров’я.