«Підтримка — це друзі, фахівці й люди, які пройшли цей шлях»: інтерв’ю з Олегом Зайцевим, представником HelpNowHUB у Кракові

Коли ми говоримо про вимушену міграцію, часто звучить слово “адаптація”. Але за ним — дуже конкретні речі: світло, інтернет, робота, безпека, можливість залишатися корисним і тримати зв’язок з Україною. Олег Зайцев — представник HelpNow HUB у Кракові, двічі внутрішньо переміщена особа, яка пройшла шлях від Луганська до Київщини, а згодом — до Польщі. Він багато років працює в соціальній сфері й ВІЛ-сервісі, а сьогодні допомагає українській спільноті за кордоном орієнтуватися в системах підтримки й не залишатися сам на сам із бар’єрами.

Ми поговорили з Олегом про два переселення, вибір Кракова, роботу під час блекаутів, бар’єри для мігрантів у Польщі та про те, що найважливіше для людини, яка щойно дізналася про ВІЛ-статус.

— Олеже, розкажіть, будь ласка, коротко: звідки ви, як опинилися в Польщі, коли і чому саме Краків?

— По-перше, я двічі вже ВПО. Я родом із Луганська, тож це моє друге переселення.

У Польщу я приїхав наприкінці 2022 року — під час перших великих блекаутів в Україні. Я жив під Києвом і працював на українські контракти. Коли у нас зникало світло, то разом із ним зникали мобільний зв’язок та інтернет — фактично все. А ще приватний будинок: якщо немає світла, то немає й опалення, води, каналізації. Потрібно було працювати, і це стало ключовим фактором переїзду.

Чому Краків? Бо це найближче велике місто до України. Мені часто потрібно було їздити у відрядження в Україну, а у 2022-му сполучення ще не було таким налагодженим. Варшава — далеченько, а Краків логістично був найкращим рішенням.

— Ви згадали, що двічі ВПО. Як відбувалося перше внутрішнє переміщення?

— Це було поступово. Я ще у 2013 році почав їздити, придивлятися, шукати роботу в Києві. А вже у 2014-му, коли все стало очевидним, рішення закріпилося: я буду жити на підконтрольній Україні території. Тоді й відбувся остаточний переїзд до Києва.

Саме в той період я почав працювати у ВІЛ-сервісі.

— А до цього у вас уже був досвід у громадському секторі?

— Так. Перший досвід у неурядових організаціях був ще у 2004 році — це була Луганська обласна дитяча громадська організація. Потім був інший великий пласт — понад 10 років я працював у дитячих таборах, а шість років — у школі.

— На якій посаді?

— Педагог-організатор. Зараз би сказали — івент-менеджер. (усміхається)

— Коли ви переїхали до Кракова, як проходила адаптація? Що стало неочікуваним?

— Переїзд був із відчуттям “тимчасовості”. Ми домовилися з власницею житла на пів року — і весь цей час жилося з думкою: “завтра збираємо речі і їдемо додому”. Через це не вчилася мова, не будувалося довге планування — наче ти тут не по-справжньому, а “на паузі”.

— Ви тоді ще працювали в БО «100% Життя»?

— Так, продовжував. Але в червні 2024 року закінчився один проєкт. Потім був ще інший — пов’язаний із забезпеченням та видачею наборів у закладах охорони здоров’я та інтернатних закладах. Він завершився 31 березня 2025 року.

Після цього була пауза, а зараз у мене є кілька проєктів в Україні — і гуманітарних, і соціальних. Паралельно розвиваю роботу тут, у Польщі.

— У вас був період, коли ви багато їздили між Польщею та Україною?

— Так, у межах одного з проєктів моїм завданням було їздити й перевіряти пункти видачі: як зберігається допомога, як розповсюджується. За пів року я відвідав близько десяти областей — від Сум до Волині.

Формат був виснажливий: 28 днів в Україні — потім повертаєшся до Польщі — і знову 28 днів в Україні. Спочатку нормально, а потім ловиш себе на думці: прокинувся — і не розумієш, де ти.

— Ви давно в соціальній сфері. Чому саме робота з ключовими групами і ВІЛ-сервіс?

— У 2014 році мені так випадково запропонували спробувати себе у ВІЛ-сервісі. Я починав як соціальний працівник у ком’юніті-центрі в Києві. Потім це розвивалося: навчання, нові задачі, різні ролі. Був проміжок, коли працював не в ВІЛ-сервісі, але в НУО — і згодом повернувся вже у центральний офіс «100% Життя».

Мені подобається, що це широка сфера: тут і розвиток, і адвокація, і ком’юніті, і багато різних напрямів. Плюс — це завжди люди, спілкування, нові контакти. А зараз, коли нас розкидало по світу, це відчуття мережі й взаємопідтримки особливо цінне.

— З вашого досвіду: з якими бар’єрами найчастіше стикаються мігранти в Польщі? І як їх долати?

— У Польщі ключові бар’єри — мова та законодавство. Моя порада проста: шукати організації, які в темі й можуть підказати правильно. В Польщі таких організацій справді багато, і що важливо — інформацію про тестування на ВІЛ можна побачити навіть українською в транспорті, є оголошення, дубляж. Тобто “точки входу” існують, важливо ними користуватися.

Якщо говорити про внутрішнє переміщення в Україні, то один із перших викликів — знайти інфекціоніста/інфекціоністку у місті, куди приїхала людина. Плюс — доступ до препаратів і розуміння, де що є, бо ситуація змінюється і “відслідковувати” це непросто.

— А що б ви порадили людині, яка щойно дізналася про ВІЛ-статус? Як пройти етап прийняття?

— По-перше, важливо пам’ятати: кожна людина реагує по-різному. Але моя базова рекомендація — звернутися до психолога/психологині. І друге — знайти групи взаємодопомоги, спільноту “рівний-рівному”. Навіть якщо немає психолога, живі люди, які з цим живуть, — це дуже велика підтримка.

Також важливо мати поруч “своїх” — друзів, близьких, родичів, які не знецінюють і не лякаються. Без підтримки проживати це значно важче.

— Ви піднімаєте тему стигматизації й упереджень. З чим стикаються українці в Польщі?

— Інколи боляче чути наратив, що нібито “українці привезли епідемію”. Це гірко, бо насправді дуже багато залежить від тестування: якщо тестування мало — то й виявлення мало. Це працює всюди.

Є ще один момент: у Польщі тестування не завжди пропонують автоматично — інколи треба наполягати й просити. А без цього проблема “невидима”, і тоді легко народжуються міфи та звинувачення.

— Які у вас професійні та особисті плани на найближчий рік?

— Професійно хочу глибше розібратися, як працює система охорони здоров’я в Польщі, як працює сектор, фундації, як відрізняються правила й процеси. Хочу розуміти систему краще — щоб якісніше консультувати.

Особисто — хочеться більше стабільності й більш чіткого “вкорінення” тут. Бо зараз багато змішаного середовища, різні спільноти, багато процесів накладаються. А мені хочеться бути ефективним у новій ролі: як консультантові, як представникові HelpNow HUB у Кракові.

***

Публікацію підготовлено в рамках проєкту «From heart to heart» у партнерстві з Step by Step Fundacja, за фінансової підтримки Elton John AIDS Foundation.

HelpNowHUB АРТ Польща

На межі: історія підтримки у Словаччині

Андрій (ім’я змінено) переїхав до Словаччини кілька місяців тому. З собою він привіз запас АРТ із України — сподівався, що згодом зможе організувати постачання через знайомих або під час поїздок додому. Але час минув швидше, ніж він очікував: препаратів залишилося буквально на тиждень-два.

Розгублений і занепокоєний, Андрій звернувся по допомогу до сервісу HelpNow. Він не знав, як у чужій країні отримати лікування, куди звернутися і чи взагалі його приймуть. Консультанти сервісу надали йому детальну інформацію — куди звернутися, де підкажуть найближчий центр, що приймає пацієнтів-мігрантів, а також як поводитися під час першого візиту.

Зараз Андрій чекає на призначення прийому лікаря, щоб отримати лікування вже у новій країні перебування. Консультанти HelpNow залишаються з ним на зв’язку та готові підтримати його у будь-який момент, якщо знову виникне потреба.

***

Публікацію підготовлено в рамках проєкту «From heart to heart» у партнерстві з Zjednoczenie Pozytywni w Tęczyта Step by Step Fundacja, за фінансової підтримки Elton John AIDS Foundation.

АРТ Словаччина

Життя без перерви: історія Юлії, яка відновила терапію в Польщі

Юлія (ім’я змінено) звернулася по допомогу тоді, коли вже мала місячну перерву в лікуванні. Раніше вона отримувала терапію з України — їй надсилали або привозили ліки знайомі. Але з часом ця можливість зникла. Юлія чекала, що, можливо, хтось ще зможе передати препарати, та дні минали, і перерва в лікуванні тривала. Саме тоді вона зателефонувала до консультантки HelpNowHUB.

Консультантка пояснила Юлії, що важливо не лише мати ліки, а й проходити регулярні обстеження: моніторинг вірусного навантаження, рівня CD4, біохімічних аналізів та інших показників. Вона мотивувала Юлію стати на облік у Польщі, щоб забезпечити безперервний доступ до лікування.

Юлія заповнила необхідні формуляри до Центру громадського здоров’я України, надіслала їх і отримала виписку зі своєї медичної карти. Консультантка HelpNowHUB допомогла їй записатися на прийом до лікаря та склала детальний маршрут — як доїхати з її міста до консультаційного пункту з ВІЛ. У день візиту консультантка супроводжувала Юлію телефоном: від автобуса й аж до дверей клініки, а потім ще й на зворотному шляху, коли вона знову трохи розгубилася.

Сьогодні Юлія вже отримала свою терапію та дату наступних аналізів. Вона почала приймати ліки з першого ж дня. Наступного місяця після здачі аналізів їй видадуть препарати вже на три місяці вперед. Це означає, що перерв у лікуванні більше не буде. Більше того, Юлія написала консультантку як контактну особу, щоб у майбутньому, за потреби, вона могла отримувати для неї терапію й пересилати поштою. Це дозволить економити час і уникати проблем на роботі.

«Я знову відчуваю впевненість. Тепер я знаю, що не залишилася сама зі своїм діагнозом і що завжди є підтримка», — каже Юлія.

***

Публікацію підготовлено в рамках проєкту “From heart to heart” в партнерстві з Zjednoczenie Pozytywni w Tęczy та Step by Step Fundacja за фінансової підтримки Elton John AIDS Foundation.

АРТ ВІЛ Польща

Життя триває: історія Олени, яка знайшла терапію в Німеччині

Олена (ім’я змінено) приїхала до Німеччини весною разом із донькою. В Україні вона вже знала про свій ВІЛ-статус, була на обліку і приймала АРТ, а також, замісну терапію. Але після переїзду в одне з найбільших міст Баварії усе зупинилося: інша країна, нові правила, інша мова.

Коли запаси української терапії закінчувалися, вона звернулася до сервісу HelpNow за допомогою. Їй пояснили, як у місті проживання отримати доступ до терапії, куди звернутися, які документи показати, що казати лікарям. Отримавши направлення до спеціалізованого центру, під час візиту вона відчувала хвилювання, але медичний персонал поставився до неї з розумінням і толерантністю.

Олена пройшла обстеження й наразі регулярно приймає терапію. «Дякую, що не залишили мене наодинці зі своїми потребами», — каже Олена. «Адже навіть на відстані ваша допомога є вкрай важливою для людей».

***

Публікацію підготовлено в рамках проєкту “From heart to heart” в партнерстві з Zjednoczenie Pozytywni w Tęczy та Step by Step Fundacja за фінансової підтримки Elton John AIDS Foundation.

АРТ ЗТ Німеччина

Шлях до терапії та нового життя: історія Марини

Марина (ім’я змінено) разом із трьома дітьми приїхала до Польщі, рятуючись від війни. Вона живе в невеликому селі, далеко від міста та спеціалізованих клінік. Її статус ВІЛ для неї — тема табу, вона боялася, що про це дізнаються сусіди чи місцеві. «Я дуже соромилась і боялась. Не знала, як сказати людям, що мені треба до лікарні саме через ВІЛ. Думала, що мене засудять, відвернуться», — ділиться Марина.

Рік тому вона вперше звернулася до консультанток Фундації HelpNowHUB, щоб стати на облік і отримати польську терапію. Та дорога була довгою й непростою: постійні перепони — хвороби дітей, власні проблеми зі здоров’ям, страх і невміння зорієнтуватися, як дістатися до лікарні.

Фахівчині HelpNowHUB не здавалися: чотири рази записували Марину на прийом, телефонували, підтримували, пояснювали крок за кроком, що робити. «Мене підтримували навіть тоді, коли я сама вже не вірила, що в мене щось вийде. Консультантка була поруч у телефоні, записувала мене знову і знову, пояснювала на реєстратурі все за мене», — згадує Марина.

Переломний момент настав, коли Марина вирішила відкритися місцевим полякам, які іноді допомагали їй із транспортом. Вона зважилася розповісти про свій статус — і отримала не осуд, а підтримку. «Вони мене вислухали і сказали: “Не хвилюйся, ми допоможемо”. Відвезли мене до клініки, ще й машину організували на зворотну дорогу. Це було для мене несподівано і дуже важливо», — каже вона.

Під час візиту консультантка Фундації супроводжувала Марину дистанційно: допомогла на реєстратурі, проконтролювала всі кроки. В результаті Марина пройшла обстеження, зробила рентген (через перенесений раніше туберкульоз) і отримала терапію на два місяці. «З учорашнього дня я приймаю польську терапію. Я стою на обліку. Це для мене величезний крок», — говорить Марина.

Її рішення подбати про власне здоров’я зміцнилося і через особисту трагедію: в Україні помер її чоловік, який теж жив із ВІЛ, але не лікувався. Тепер Марина чекає на наступний візит у жовтні, щоб дізнатися результати аналізів і продовжити терапію. Вона зізнається, що якби не підтримка HelpNowHUB, вона могла б так і не наважитися зробити цей крок. «Без Фундації я не впоралася б, дякую вам!», — ділиться Марина.

***

Публікацію підготовлено в рамках проєкту “From heart to heart” в партнерстві з Zjednoczenie Pozytywni w Tęczy та Step by Step Fundacja за фінансової підтримки Elton John AIDS Foundation.

HelpNowHUB АРТ ВІЛ Польща

Підтримка для українців з ВІЛ у Німеччині: психологічна, соціальна та юридична допомога

Мережа Deutsche Aidshilfe, 100% LIFE Germany та Національна гаряча лінія з ВІЛ/СНІДу об’єднали ресурси, щоб допомогти українцям у Німеччині із ключових спільнот.

Українці, які живуть з ВІЛ та представники спільнот у Німеччині, можуть безкоштовно отримати психологічний супровід від фахових спеціалістів. Для цього достатньо заповнити коротку форму на hiv.helpme.com.ua. Після цього з вами зв’яжеться психолог, щоб узгодити час першої відеосесії. Консультації проводяться через захищену онлайн-платформу і допомагають впоратися зі стресом, емоційним навантаженням та полегшити процес адаптації у нових умовах.

У разі, якщо вам потрібна кризова підтримка «тут і зараз», можна звернутися на Загальнонаціональну гарячу лінію з питань ВІЛ/СНІД. Вона працює цілодобово та доступна для дзвінків з-за кордону. Ви можете зателефонувати напряму за номерами +380 44 290 40 89 або +380 93 023 82 43, а також замовити безкоштовний дзвінок через сайт saapf.kiev.ua. Окрім кризової допомоги, консультанти гарячої лінії надають інформацію про можливості отримання медичних і соціальних послуг у Німеччині.

Важливим інструментом для українців є також юридичний чат-бот 100%LIFE, який допомагає знайти відповіді на поширені запитання щодо перебування у Німеччині. У боті можна дізнатися про ВІЛ і право на проживання, медичне страхування, соціальні гарантії, питання нерозголошення статусу, а також про захист від дискримінації. Чат-бот доступний у Telegram @100%LifeBOT, у Viber (100Life bot), у Facebook Messenger (100%Life_bot) та на сайті network.org.ua/pravova-dopomoga. Для зручності достатньо обрати розділ «Питання Німеччина».

Крім того, в Німеччині діє спільнота “100% Життя. Німеччина”, яка об’єднує українців і надає простір для взаємопідтримки. Долучитися до групи можна через сторінку у Facebook: facebook.com/100life.germany.

Усі ці можливості реалізуються в рамках спільного проєкту Deutsche Aidshilfe, 100% LIFE Germany та Національна гаряча лінія з ВІЛ/СНІДу, за підтримки Elton John AIDS Foundation.

***

Нагадуємо: якщо ви чи ваші близькі є представниками ключових груп, опинилися за кордоном та потребуєте інформації, як отримати доступ до АРТ, замісної підтримувальної терапії, протитуберкульозних препаратів, ліків від вірусного гепатиту, психологічної чи правової допомоги у країні перебування — для вас працює HelpNow Сервіс.

Отримати допомогу можна через:

АРТ ВІЛ Німеччина

«Ми різні – ми рівні!»: Fundacja HelpNow реалізує соціальний проєкт для підтримки вразливих груп у Польщі

Жінки, люди з інвалідністю, мігранти, особи, які потребують підтримки – саме на ці групи спрямований новий проєкт «Ми різні – ми рівні!» («We are different – we are equal!»), що реалізується Fundacja HelpNow HUB за фінансової підтримки AIDS Healthcare Foundation й AHF Poland. Ініціатива триває вже понад два місяці в п’яти містах Польщі: Варшава, Бидгощ, Гданськ, Вроцлав та Білосток.

«Ми хочемо, щоби кожна людина – незалежно від її походження, стану здоров’я чи життєвих обставин – почувалася в безпеці, мала доступ до якісної інформації, медичної допомоги й підтримки. Рівність – це не гасло, це наша щоденна робота», — підкреслює Анна Арябінська, директорка Fundacja HelpNow HUB.

Проєкт передбачає серію активностей, які охоплюють як освітній, так і медичний та психологічний напрямки. Серед запланованих заходів — п’ять 12-годинних тренінгів WenDo, у яких візьмуть участь 60 жінок у п’яти польських містах. WenDo — це методика самооборони, розроблена спеціально для жінок. «Тренінги WenDo – це не лише про захист у фізичному сенсі. Це про впевненість, про відстоювання власних кордонів, про силу бути собою», — додає Арябінська.

Також у межах проєкту надаються консультації з ВІЛ, туберкульозу, гепатиту, соціальної адаптації та юридичної допомоги. Регулярно проводяться безкоштовні, анонімні тестування на ВІЛ, гепатит С і сифіліс у Бидгощі та Білостоці з до- та післятестовими консультаціями. Команда проєкту також отримує психологічну підтримку.

За останніми даними, у 2023 році в Польщі зафіксовано 2 876 нових випадків ВІЛ, що стало рекордним показником за всю історію спостережень. Для порівняння: ще кілька років тому середній показник становив близько 1 000 випадків на рік. Особливо стрімко зростає кількість інфекцій серед іноземців — у 2022 році їх було зареєстровано 753, що втричі більше, ніж у 2021-му. Жінки становлять близько 20–21% нових випадків ВІЛ у Польщі, і цей показник повільно зростає. Значна частка жінок отримує діагноз на пізніх стадіях, що значно ускладнює лікування і підвищує ризики ускладнень.

«Одне тестування може змінити чи навіть врятувати життя. Ми хочемо, щоб люди не боялись правди. Сучасна медицина дає можливість жити повноцінно із ВІЛ – головне знати про нього вчасно», — наголошує директорка Фонду.

Метою проєкту «Ми різні – ми рівні!» є покращення доступу до медичних послуг для вразливих груп, підвищення обізнаності про ВІЛ, гепатит та інші інфекції, формування культури регулярного тестування, забезпечення психологічної підтримки, а також зменшення стигми, пов’язаної з ВІЛ. Усе це спрямовано на створення безпечного середовища, де кожна людина — незалежно від статі, національності, фізичного стану чи соціального статусу — має рівні права на здоров’я, підтримку та гідне життя.

Фонд запрошує всіх охочих пройти безкоштовне, швидке та анонімне тестування на ВІЛ у Бидгощі та Білостоці. Детальний графік можна отримати за телефоном: +48 786 640 460 або +48 575 023 612 або написавши у соціальних мережах Fundacja HelpNow HUB.

«Ми не лише надаємо послуги — ми будуємо спільноту, де кожен має право на турботу, здоров’я й гідне життя!», — підсумовує Анна Арябінська.

АРТ ВІЛ Польща

Свобода бути собою: історія Катерини про стійкість, боротьбу з насильством і життя з ВІЛ

«Я мама трьох дітей, жінка з досвідом вживання, зараз уже 18 років у ремісії. Я живу з ВІЛ. І я вільна жінка», — розповідає Катерина (ім’я змінено). Її історія — про стійкість, відповідальність і здатність відновлювати себе після насильства, залежності та втрат.

Про свій ВІЛ-статус вона дізналася у 2005 році, під час першої вагітності. «Тоді ще не було ПЛР, тільки антитіла. Але мене одразу поставили на облік у Києві, я пройшла профілактику — і дитина народилась здоровою. Як і ще двоє моїх дітей». Від самого початку Катерина приймає антиретровірусну терапію (АРТ) і жодного разу не припиняла лікування.

Переїзд до Польщі не став на заваді: «Вдома я взяла довідку, спочатку в мене було АРТ на півроку. А потім просто пішла до місцевого інфекціоніста — і все. Мене поставили на облік, ліки видали. Тут інші препарати, але вірусне навантаження — нульове. Усе добре. До речі, коли мої знайомі або родичі переїжджали за кордон, я казала: зверніться до команди HelpNow — там реально допомагають».

У Польщі вона працює, забезпечує себе й дітей. Має кілька фахів: медична працівниця, косметологиня, сертифікована психологиня. Та її історія — це не тільки про життя з ВІЛ і збережене здоров’я. Це також історія виживання, витримки й непростого шляху виходу з аб’юзивних стосунків.

Катерина говорить відкрито про те, що роками жила в насильстві. Воно було різним — фізичним, психологічним, сексуальним, економічним. Найважче, каже вона, було побачити, як глибоко вкорінений у її поведінці був страх стати «поганою». «Я завжди намагалась бути “хорошою дівчинкою”. Все робила сама, все тягнула. Я думала, що це — моя роль. А коли починала відділятися, відстоювати своє — відповіддю була агресія».

Після розривів ніхто з колишніх чоловіків не допомагав. «Я не подавала на аліменти сім років. Мені було соромно. Та потім просто розізлилася — і подала».

Зараз Катерина не в стосунках — і це свідомий вибір. «Я не бачу сенсу повертатися в історію, де я знову когось “тягну”. Якщо мені колись справді захочеться бути з кимось — піду в терапію і розберусь, чому».

Її формула виживання — опора на себе. «Нам не потрібен “рятівник”. Нам потрібен ресурс. Якщо я знаю, що зможу себе прогодувати — я вже в безпеці. Усе інше — вирішиться. Освіта, фінансова незалежність, самоповага — це й є моя сила».

Історія Катерини — про глибоку трансформацію, яка починається з чесності з собою. Про свободу, яка більше не погоджується мовчати чи терпіти. І про стійкість, що народжується з простого вибору — залишатися з собою і за себе.

«Все, що нам потрібно, вже є всередині. Варто лише дати собі право опертись на це».

***

Публікацію підготовлено в рамках проєкту “From heart to heart” в партнерстві з Zjednoczenie Pozytywni w Tęczy та Step by Step Fundacja за фінансової підтримки Elton John AIDS Foundation.

АРТ ВІЛ Польща

Історія Ніни: “Я маю право на турботу, де б я не була”

Ніна (ім’я змінено) — українка з Київщини, яка цього року переїхала до Франції разом із маленькою дитиною. В Україні вона вже перебувала на обліку в інфекціоніста та отримувала АРТ, але після переїзду до одного з найбільших міст Франції зіштовхнулася з бар’єрами, які здавалися нездоланними.

“Мова — не моя, французькою майже не говорю. Документи були при мені, але я не знала, куди йти, з чого почати. Я боялася втратити лікування. Найбільше думала про дитину — я маю бути здоровою заради неї.”

Протягом перших тижнів Ніна самостійно намагалася знайти медичний центр, де їй могли б допомогти. Випадково, переглядаючи сторінки в інтернеті, вона натрапила на контакти Сервісу HelpNow, який надає підтримку українцям та українкам з ключових груп за кордоном, зокрема людям, які живуть з ВІЛ.

“Я написала, відповіли дуже людяно, з розумінням, пояснили, куди звертатися.” Ніна стала на облік у місцевому медичному центрі. Їй надали лікаря, провели обстеження та призначили АРТ. “Я була в шоці — все пройшло набагато простіше, ніж я собі уявляла. І головне — мене ніхто не засуджував. Я відчула, що я не одна.”

Ніна вже кілька місяців отримує терапію безперебійно. “Допомога була не тільки в тому, що я отримала ліки. Мені просто дали зрозуміти, що я маю право на турботу, де б я не була.”

***

Публікацію підготовлено в рамках проєкту “From heart to heart” в партнерстві з Zjednoczenie Pozytywni w Tęczy та Step by Step Fundacja за фінансової підтримки Elton John AIDS Foundation.

HelpNow АРТ Франція

«Було важливо знати, що я не сам»: історія Дмитра

Дмитро (ім’я змінено) дізнався про свій ВІЛ-статус уже після переїзду до Нідерландів. Ця новина стала для нього несподіваною та тривожною. У новій країні, далеко від дому, без знайомих маршрутів і підтримки, він залишився один на один із важливою темою свого здоров’я. Говорити з кимось про це він не був готовий.

Знайшовши контакт сервісу HelpNow в інтернеті, Дмитро звернувся на вказані контакти і швидко отримав зрозумілу, чітку та практичну інформацію — куди звертатися та що потрібно мати з собою.

Йому надали контакти найближчого медичного центру, де він зміг пройти обстеження. Знання англійської мови дозволило Олексію легко порозумітися з лікарями. Він здав усі необхідні аналізи та вже отримав свою першу схему АРТ.

Паралельно з лікуванням Дмитро продовжує навчання та активно шукає роботу, намагаючись якнайшвидше адаптуватися до нового життя. Він з вдячністю згадує про своє звернення до HelpNow: «Я вдячний за підтримку, за чітку інформацію і за те, що мені допомогли не зупинитися у складний момент. Було важливо знати, що я не сам. Завдяки вам я не втратив час і вже почав терапію. Дякую за вашу роботу, людяність і залученість.»

***

Публікацію підготовлено в рамках проєкту “From heart to heart” в партнерстві з Zjednoczenie Pozytywni w Tęczy та Step by Step Fundacja за фінансової підтримки Elton John AIDS Foundation.

HelpNow АРТ Нідерланди