Безперервність лікування під час переїзду: історія Сергія

Коли Сергій (ім’я змінено) почав готуватися до переїзду з України до Польщі, одним із найважливіших питань для нього було продовження замісної підтримувальної терапії. Чоловік перебував на програмі ЗПТ в Україні й розумів, що переїзд до іншої країни не повинен призвести до перерви в лікуванні.

Саме тому по допомогу він звернувся до Fundacja HelpNowHUB ще до виїзду з України.

«Я хвилювався не тільки через сам переїзд. Треба було розуміти, які документи взяти, що робити на кордоні, як потім легалізуватися в Польщі і, найголовніше, як не залишитися без терапії. Самому розібратися в усьому цьому було складно».

Консультантка HelpNowHUB супроводжувала Сергія ще на етапі підготовки до поїздки: пояснила, які документи необхідно зібрати та як діяти під час перетину кордону, щоб після прибуття до Польщі він міг оформити PESEL зі статусом UKR. Підтримка продовжувалася на кожному етапі переїзду.

Після прибуття до Польщі виникло наступне практичне питання — як якнайшвидше продовжити ЗПТ. Отримання PESEL потребувало певного часу, оскільки інформація про статус, зафіксований під час перетину кордону, мала з’явитися в польській системі. Очікування могло тривати кілька робочих днів.

«Найбільше переживав саме за цей проміжок. Ти вже в Польщі, але ще не маєш усіх документів. А лікування не може чекати, поки завершаться формальності».

Команда HelpNowHUB продовжила супровід уже в Польщі: Сергію допомогли записатися на необхідний візит, супроводили під час звернення до установи та попередньо з’ясували можливість постановки на програму замісної підтримувальної терапії ще до отримання PESEL.

Зрештою всі необхідні формальності вдалося владнати. Сергій отримав PESEL зі статусом UKR та був поставлений на програму ЗПТ у Польщі. Перерви в необхідній підтримці вдалося уникнути.

«Для мене це було головне — знати, що я не залишуся сам із цим питанням. Мене супроводжували від моменту, коли я ще тільки готував документи в Україні, і до того моменту, коли тут уже все було оформлено».

Поступово почали вирішуватися й інші питання нового життя. Сергій знайшов роботу, а разом із нею має бути активоване медичне страхування. На перший місяць, поки оформлюється страхове покриття, вдалося узгодити зручний режим отримання ЗПТ: замість щоденних візитів чоловік відвідуватиме програму раз на тиждень.

Сьогодні Сергій легально перебуває в Польщі, працює та безперервно отримує необхідну терапію.

«Коли переїжджаєш в іншу країну, здається, що треба одночасно вирішити десятки питань: кордон, документи, легалізацію, лікування, роботу. Зараз усе вже стало на свої місця. У мене є документи, є робота і я продовжую терапію. Для мене це означає, що можна нарешті рухатися далі».

***

Публікацію підготовлено Fundacją HelpNow HUB в рамках проєкту «From heart to heart» у партнерстві з Fundacją Step by Step та Fundacją Res Humanae, за фінансової підтримки Elton John AIDS Foundation.

HelpNowHUB ЗТ Польща

Нове життя в Польщі: робота, адаптація та продовження лікування — історія Андрія

«Свій статус я знав ще в Україні. Тут про нього знає тільки дружина. Для мене це медична інформація, яка не повинна визначати, як до мене ставляться інші люди», — розповідає Андрій (ім’я змінено).

До Польщі Андрій приїхав після початку повномасштабної війни разом із дружиною. Першим містом став Краків, однак затриматися там надовго не вдалося. Подружжя ще кілька разів переїжджало — передусім через труднощі з пошуком доступного житла та стабільної роботи. Зрештою Андрій влаштувався зварювальником на будівництві. Каже, що робота непроста, але сьогодні він задоволений тим, що має можливість самостійно забезпечувати себе та родину і поступово будувати життя в новій країні.

Про свій ВІЛ-статус чоловік знав ще до переїзду і у Польщі одним із важливих питань стало продовження лікування. На початку Андрію була потрібна інформація про те, куди звернутися і як отримувати необхідну медичну допомогу в незнайомій системі. З цим йому допомогла команда Fundacja HelpNowHUB, надавши необхідну навігацію щодо продовження лікування.

Після первинного медичного обстеження польські лікарі дещо скоригували схему терапії Андрія. «Я так розумію, тут трохи інші стандарти чи підходи до лікування. Місцевий лікар змінив дещо схему. Почуваю себе добре, тому результатом задоволений».

Мовний бар’єр поступово теж перестав бути проблемою. Польську Андрій опановував передусім у повсякденному житті та на роботі. На будівництві разом із ним працює багато українців, які спочатку допомагали з перекладом і пояснювали незрозумілі слова. Допоміг і роботодавець. «Він уже сам майже українською говорить, — сміється Андрій. — Так що тут вплив взаємний: ми вчимо польську, вони від нас — українську».

Про свій ВІЛ-статус Андрій не розповідає ані колегам, ані знайомим. У Польщі він не стикався із ситуаціями, коли його змушували б розкривати цю інформацію. Єдиною людиною, якій він сам свідомо розповів про статус, залишається дружина.«Дружина має знати — для мене це зрозуміло. А більше нікому не кажу. Навіть мама і сестра не знають. Я знаю свою родину і думаю, що вони могли б засудити, навіть не намагаючись спочатку розібратися. Тому не бачу сенсу це обговорювати».

Після кількох переїздів, пошуків житла та роботи життя подружжя нарешті стало більш стабільним. Андрій працює, отримує необхідне лікування, говорить польською і вже значно впевненіше почувається в країні, яка кілька років тому була для нього зовсім незнайомою. «Зараз мене все влаштовує. Я працюю, лікування отримую, почуваюся добре. І дуже вдячний за те, що тут можу жити та працювати. Мені здається, це і є найважливіше».

***

Публікацію підготовлено Fundacją HelpNow HUB в рамках проєкту «From heart to heart» у партнерстві з Fundacją Step by Step та Fundacją Res Humanae, за фінансової підтримки Elton John AIDS Foundation.

HelpNowHUB АРТ ВІЛ Польща