«Я хочу, щоб люди знали: з ВІЛ можна жити повноцінно»: інтерв’ю з Анастасією — волонтеркою HelpNow HUB і регіональною представницею у Чехії

Війна змусила багатьох українок і українців почати життя з нуля — у нових країнах, містах і ролях. Анастасія — волонтерка команди HelpNow HUB та регіональна представниця у Чехії. Вона живе в Празі разом із сином і чесно говорить про досвід вимушеного переїзду, адаптації, пошуку опори та про те, про що часто мовчать — життя з ВІЛ, самостигму й потребу в сучасній інформації та підтримці.

— Анастасіє, розкажіть трохи про себе. Звідки ви, як давно в Чехії, де живете зараз?

— Ми з України, з Донецької області. Зараз я живу в Празі з дитиною. До Чехії приїхали влітку 2022 року. Перші місяці були дуже непрості — і морально, і побутово. Я знала лише трохи англійську, було страшно, дитина після обстрілів стала дуже тривожною, сильно боялася залишатися без мене.

Спочатку нас направили в гуртожиток у маленькому промисловому місті — умови були складні та неможливі для життя з дитиною. Потім ми переїжджали ще раз, шукали варіанти самі, бо безкоштовне житло чекати довго, а ціни — високі. Зрештою ми переїхали до Праги, де я знайшла житло з кращими умовами проживання та нарешті садок для сина. В малих та промислових містах це проблема. 

— Яким був ваш шлях адаптації: робота, дитина, побут?

— Спочатку я пішла вчити чеську мову, та паралельно зʼявилася перша робота — це прибирання у готелі. Часто брала сина з собою, бо він не міг залишатися без мене — був сильний страх, прив’язаність, тривога. Після курсів чеської я так і не змогла знайти роботу за спеціальністю, тому вирішила, що так довго не витримаю — ні фізично, ні психологічно. Згодом назбирала гроші й пішла вчитися на майстриню манікюру/педикюру. Пропрацювала у салоні  2 роки. І тут все почало руйнуватися. З чоловіком розірвали шлюб на відстані, у дитини був булінг у школі, на роботі також було важко працювати з ранку до майже ночі, 5-6 днів на тиждень, і  син був часто з нянею. І тут настав момент глибокої переоцінки цінностей. Вирішила починати все з початку. 

— Ви багато говорите про відповідальність і внутрішні зміни. Що стало поворотною точкою?

— Війна дуже швидко ставить усе на свої місця. Ілюзії руйнуються миттєво. Ти розумієш, що речі — не головне. Найважливіше — життя і здоров’я. У мене був період, коли здоров’я дуже «просіло», я буквально втрачала свідомість, було виснаження. І тоді я чітко вирішила: я більше не хочу жити в постійному режимі гонки та боротьби. 

Я почала багато вчитися: книжки, психологія, курси, саморозвиток. І прийшла до думки, що хочу пов’язати своє життя з допомогою людям — бо я знаю, як це, коли тобі страшно, соромно, боляче, і немає кому нормально пояснити та підтримати, тяжко  відкритися. Але світ нас не почує, якщо ми будемо мовчати. 

— Ви відкрито піднімаєте тему ВІЛ — і стигми навколо неї. Чому для вас це важливо?

— Бо це досі табуйована тема.  Дуже багато людей бояться говорити. Вони ховаються, відчувають сором, думають, що їх зненавидять, що всі відвернуться. А це дуже руйнує зсередини.

Коли я дізналася про свій статус, мені траплялися не дуже емпатичні спеціалісти — я не відчувала підтримки, не було довіри. Був досвід, коли до мене ставилися так, ніби я небезпечна: дистанція, рукавички, багато масок — і ти виходиш звідти з відчуттям, що ти «не така», чи брудна. 

Тому я хочу бути тією людиною, яка може сказати іншій: “Ти не один/одна. З тобою все буде добре. Головне — не лишатися на самоті, не мовчати, коли треба порада або відповідь, й не робити небезпечних помилок. Рішення є завжди!»

— Ви згадували, що мали досвід, коли перестали приймати терапію. Чому вирішили про це говорити?

— Бо я знаю, чим це може закінчитися. У певний період я повірила людям, які заперечують лікування та існування взагалі, і перестала приймати терапію. Через деякий час я почала дуже сильно хворіти, одна хвороба за іншою. Я потрапила до лікарні, показники були дуже погані. І тільки тоді я повернулася до терапії й дуже поступово відновлювалася.

Мені важливо сказати це вголос не для “драми”, а щоб попередити і хтось інший не повторив цей досвід. Особливо, якщо в людини є діти й близькі, які від неї залежать. Знаю особисто багато людей, з дуже схожим шляхом. Я можу не знати “як правильно”, але точно можу сказати: отак — не робіть. Бо я це прожила на собі»

— Як у Чехії загалом ставляться до людей, які живуть з ВІЛ? Є різниця порівняно з досвідом в Україні?

— Для мене — різниця величезна. Спочатку я теж боялася йти до лікаря в Празі, бо думала, що буде так само, як раніше. Але тут я побачила інший підхід: ВІЛ сприймають як хронічний стан, з яким людина живе за умови лікування, наприклад, такий як цукровий діабет. Я дуже вдячна своїй лікарці-інфекціоністці — вона емпатична, професійна, і я відчуваю повагу.

І ще важливо: тут більше говорять про сучасні знання пацієнтам, яких багатьом дорослим людям бракує. Бо часто ми живемо з уявленнями та інформацією “зі школи”, які давно застаріли — і звідси усі проблеми, страхи та стигма.

— Якої підтримки найбільше потребують українці, які приїжджають до Чехії (зокрема люди, які живуть з ВІЛ)?

— Перше —  чітка навігація, куди звертатися. Не в кожному місті є інфекціоніст. У маленьких містах може не бути потрібних спеціалістів, і людям доводиться їздити до Праги. Якщо терапія закінчується швидко — це критично. Дуже важливо, щоб люди ще на старті знали: у якому місті вони точно отримають лікаря і терапію.

Друге — житло. Це болюче питання для всіх, але особливо для вразливих груп. У Празі є чеська організація, яка допомагає людям, які живуть з ВІЛ/СНІДом, зокрема з тимчасовим прихистком і соціальними питаннями — Česká společnost AIDS pomoc. Важливо, що це не «назавжди», але як старт — може дуже допомогти.

Третє — психологічна підтримка й робота з самостигмою. Багато хто приїжджає вже з травматичним досвідом — і від війни, і від ставлення людей.  Але тут реально знайти й безкоштовних психологів, і курси мови, і програми від центрів зайнятості. Головне — не мовчати й не замикатися.

— Що б ви сказали людині, яка зараз боїться звернутися по допомогу або соромиться свого статусу?

— Я б сказала: не зупиняйся. Якщо тобі відмовили — це не означає, що ти “не такий” або щось не заслуговуєш. Це означає, що ти постукав не в ті двері. Буде інша людина, інша організація, інший спеціаліст. Потрібно йти маленькими кроками кожен день, але не забувати  аналізувати та рефлексувати. Прислухатися до сигналів тіла, воно ніколи не бреше. 

І ще: не зациклюйся на негативі. Так, він є. Але коли ти щодня навмисно помічаєш хоча б одну хорошу річ,  і в оточуючих людях і в обставинах — ти поступово будуєш собі своє майбутнє в правильному напрямку. Коли ми змінюємо себе на краще, світ довкола починає притягувати подібне. 

— І наостанок: новий рік, нові плани. Про що мрієте найбільше?

— Хочу бути щасливою. Хочу усвідомлених, дорослих стосунків, сім’ї. Я багато переосмислила про свою відповідальність у стосунках — і хочу партнерства, та взаєморозуміння, де двоє людей “працюють удвох”.

А ще — хочу професійно зростати. Планую навчання на соціальну працівницю, мрію стати психологинею і соціальною діячкою. Мені важливо не просто волонтерити, а системно допомагати людям — і тим, хто живе з ВІЛ, і тим, хто просто переживає складний період і потребує опори. Хочу доносити сучасні знання, щоб страхів та стигми  було менше, а поваги та розуміння — більше.

***

Публікацію підготовлено в рамках проєкту «From heart to heart» у партнерстві з Step by Step Fundacja, за фінансової підтримки Elton John AIDS Foundation.

HelpNow ВІЛ Чехія

Сила професійної підтримки: історія жінки, яка живе з ВІЛ

Період, коли Ліна (ім’я змінено) дізналася про свій ВІЛ статус, став одним із найважчих у її житті. Страх, розгубленість та відчуття повної невизначеності не давали спокою. Вона довго шукала підтримку, яка допомогла б упоратися з емоційним напруженням і прийняти нову реальність. Так, жінка вийшла на команду консультанток Фундації HelpNowHUB, які й надали їй контакт психологині.

З перших зустрічей Ліна відчула, що поруч людина, яка не лише вислухає, а й по-справжньому зрозуміє. Фахівчиня допомогла розібратися зі страхами, позбутися сорому та знову відчути внутрішню опору. Ліна неодноразово повторювала, наскільки важливою стала для неї ця підтримка: “Хочу від щирого серця подякувати психологині за розуміння, підтримку та неймовірну працю зі мною! Правда кажуть — є люди, які вміють світити! Тепло і радість, яка зараз зʼявилась у мені, я буду й надалі підтримувати.”

Саме завдяки цій роботі Ліна відчула спокій і силу продовжувати жити повноцінно та впевнено. Вона знову побачила світло в собі — світло, яке тепер хоче пронести далі.

***

Публікацію підготовлено в рамках проєкту «From heart to heart» у партнерстві з Zjednoczenie Pozytywni w Tęczyта Step by Step Fundacja, за фінансової підтримки Elton John AIDS Foundation.

ВІЛ Польща

Питання життя: чому тестування на ВІЛ залишається проблемою в Польщі та Центральній і Східній Європі

Тест на ВІЛ — це не просто медична процедура. Це момент істини, який може змінити життя, врятувати здоров’я, захистити інших. Але в Польщі та загалом у регіоні Центральної та Східної Європи ця істина часто приходить надто пізно. І це — не статистична випадковість, а наслідок страху, стигми та недостатньої уваги з боку держави й суспільства.

У Польщі ситуація з ВІЛ за останні два роки різко загострилася. За даними Національного інституту громадського здоров’я, у 2023 році було зареєстровано 2 876 нових випадків ВІЛ — рекордну кількість за всю історію спостережень. Для порівняння, у 2021 році їх було трохи більше ніж 1 400. Зростання за два роки — майже вдвічі. Особливо тривожить те, що дедалі частіше вірус виявляють у людей, які жили з ним уже тривалий час, але не знали про це. Лише у 2023 році 165 осіб отримали діагноз СНІД одночасно з виявленням ВІЛ — на 50 % більше, ніж роком раніше. Водночас лише близько 10 % дорослого населення Польщі коли-небудь проходили тестування на ВІЛ.

Понад дві третини нових випадків припадають на чоловіків, найчастіше віком від 30 до 39 років. Однак частка жінок зростає — близько 21 % нових діагнозів у 2023 році. І ця проблема не є унікальною для Польщі. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я та Європейського центру профілактики й контролю захворювань, у 2023 році в Європейському регіоні було зареєстровано 113 000 нових випадків ВІЛ, і 52 % із них було виявлено занадто пізно — вже на стадії серйозного ослаблення імунної системи. У країнах Центральної та Східної Європи цей показник ще вищий, особливо серед гетеросексуальних чоловіків та людей старше 40 років. Близько 17 % усіх людей із ВІЛ у регіоні не знають про свій статус.

Пізня діагностика означає не лише гірші прогнози, але й підвищений ризик смертності. Дослідження показують, що серед пацієнтів із запізнілим діагнозом смертність становить 37,8 %, тоді як серед тих, у кого вірус виявили на ранній стадії, — лише 13,3 %. Але за цими цифрами стоїть не лише медицина. Це історії страху, стигми, соціальної ізоляції та недовіри до лікарів.

«Ми бачимо, що страх дізнатися правду досі сильніший за бажання захистити себе та близьких», — говорить Анна Арябінська, директорка Fundacja HelpNowHUB. — «Наш проєкт „Ми різні — ми рівні!“ створює безпечний простір для тих, хто боїться осуду. Ми кажемо: тест — це не вирок. Це шанс на життя».

Проєкт «Ми різні — ми рівні!», який реалізує Fundacja HelpNowHUB за підтримки AIDS Healthcare Foundation і AHF Poland, спрямований на підтримку людей у вразливому становищі: мігрантів і мігранток, людей з інвалідністю, представників і представниць ЛГБТІК+ спільноти. Команда проєкту організовує безкоштовне та анонімне тестування на ВІЛ, гепатит C і сифіліс у польських містах — від Варшави й Білостока до Бидгоща. Окрім медичних послуг, проєкт надає психологічну, юридичну та соціальну допомогу, навчає, як звертатися по лікування та долати бар’єри у сфері охорони здоров’я.

Детальний графік можна отримати за телефонами: +48 786 640 460 або +48 575 023 612
або звернувшись через соціальні мережі Fundacja HelpNow HUB.

Анна Арябінська підкреслює: «Рівність — не гасло. Це наша щоденна робота. Ми боремося за те, щоб кожен міг пройти тест спокійно, без страху, без сорому. Одне тестування може врятувати життя — і часто рятує!».

ВІЛ Польща Тестування

Життя без перерви: історія Юлії, яка відновила терапію в Польщі

Юлія (ім’я змінено) звернулася по допомогу тоді, коли вже мала місячну перерву в лікуванні. Раніше вона отримувала терапію з України — їй надсилали або привозили ліки знайомі. Але з часом ця можливість зникла. Юлія чекала, що, можливо, хтось ще зможе передати препарати, та дні минали, і перерва в лікуванні тривала. Саме тоді вона зателефонувала до консультантки HelpNowHUB.

Консультантка пояснила Юлії, що важливо не лише мати ліки, а й проходити регулярні обстеження: моніторинг вірусного навантаження, рівня CD4, біохімічних аналізів та інших показників. Вона мотивувала Юлію стати на облік у Польщі, щоб забезпечити безперервний доступ до лікування.

Юлія заповнила необхідні формуляри до Центру громадського здоров’я України, надіслала їх і отримала виписку зі своєї медичної карти. Консультантка HelpNowHUB допомогла їй записатися на прийом до лікаря та склала детальний маршрут — як доїхати з її міста до консультаційного пункту з ВІЛ. У день візиту консультантка супроводжувала Юлію телефоном: від автобуса й аж до дверей клініки, а потім ще й на зворотному шляху, коли вона знову трохи розгубилася.

Сьогодні Юлія вже отримала свою терапію та дату наступних аналізів. Вона почала приймати ліки з першого ж дня. Наступного місяця після здачі аналізів їй видадуть препарати вже на три місяці вперед. Це означає, що перерв у лікуванні більше не буде. Більше того, Юлія написала консультантку як контактну особу, щоб у майбутньому, за потреби, вона могла отримувати для неї терапію й пересилати поштою. Це дозволить економити час і уникати проблем на роботі.

«Я знову відчуваю впевненість. Тепер я знаю, що не залишилася сама зі своїм діагнозом і що завжди є підтримка», — каже Юлія.

***

Публікацію підготовлено в рамках проєкту “From heart to heart” в партнерстві з Zjednoczenie Pozytywni w Tęczy та Step by Step Fundacja за фінансової підтримки Elton John AIDS Foundation.

АРТ ВІЛ Польща

Шлях до терапії та нового життя: історія Марини

Марина (ім’я змінено) разом із трьома дітьми приїхала до Польщі, рятуючись від війни. Вона живе в невеликому селі, далеко від міста та спеціалізованих клінік. Її статус ВІЛ для неї — тема табу, вона боялася, що про це дізнаються сусіди чи місцеві. «Я дуже соромилась і боялась. Не знала, як сказати людям, що мені треба до лікарні саме через ВІЛ. Думала, що мене засудять, відвернуться», — ділиться Марина.

Рік тому вона вперше звернулася до консультанток Фундації HelpNowHUB, щоб стати на облік і отримати польську терапію. Та дорога була довгою й непростою: постійні перепони — хвороби дітей, власні проблеми зі здоров’ям, страх і невміння зорієнтуватися, як дістатися до лікарні.

Фахівчині HelpNowHUB не здавалися: чотири рази записували Марину на прийом, телефонували, підтримували, пояснювали крок за кроком, що робити. «Мене підтримували навіть тоді, коли я сама вже не вірила, що в мене щось вийде. Консультантка була поруч у телефоні, записувала мене знову і знову, пояснювала на реєстратурі все за мене», — згадує Марина.

Переломний момент настав, коли Марина вирішила відкритися місцевим полякам, які іноді допомагали їй із транспортом. Вона зважилася розповісти про свій статус — і отримала не осуд, а підтримку. «Вони мене вислухали і сказали: “Не хвилюйся, ми допоможемо”. Відвезли мене до клініки, ще й машину організували на зворотну дорогу. Це було для мене несподівано і дуже важливо», — каже вона.

Під час візиту консультантка Фундації супроводжувала Марину дистанційно: допомогла на реєстратурі, проконтролювала всі кроки. В результаті Марина пройшла обстеження, зробила рентген (через перенесений раніше туберкульоз) і отримала терапію на два місяці. «З учорашнього дня я приймаю польську терапію. Я стою на обліку. Це для мене величезний крок», — говорить Марина.

Її рішення подбати про власне здоров’я зміцнилося і через особисту трагедію: в Україні помер її чоловік, який теж жив із ВІЛ, але не лікувався. Тепер Марина чекає на наступний візит у жовтні, щоб дізнатися результати аналізів і продовжити терапію. Вона зізнається, що якби не підтримка HelpNowHUB, вона могла б так і не наважитися зробити цей крок. «Без Фундації я не впоралася б, дякую вам!», — ділиться Марина.

***

Публікацію підготовлено в рамках проєкту “From heart to heart” в партнерстві з Zjednoczenie Pozytywni w Tęczy та Step by Step Fundacja за фінансової підтримки Elton John AIDS Foundation.

HelpNowHUB АРТ ВІЛ Польща

Підтримка для українців з ВІЛ у Німеччині: психологічна, соціальна та юридична допомога

Мережа Deutsche Aidshilfe, 100% LIFE Germany та Національна гаряча лінія з ВІЛ/СНІДу об’єднали ресурси, щоб допомогти українцям у Німеччині із ключових спільнот.

Українці, які живуть з ВІЛ та представники спільнот у Німеччині, можуть безкоштовно отримати психологічний супровід від фахових спеціалістів. Для цього достатньо заповнити коротку форму на hiv.helpme.com.ua. Після цього з вами зв’яжеться психолог, щоб узгодити час першої відеосесії. Консультації проводяться через захищену онлайн-платформу і допомагають впоратися зі стресом, емоційним навантаженням та полегшити процес адаптації у нових умовах.

У разі, якщо вам потрібна кризова підтримка «тут і зараз», можна звернутися на Загальнонаціональну гарячу лінію з питань ВІЛ/СНІД. Вона працює цілодобово та доступна для дзвінків з-за кордону. Ви можете зателефонувати напряму за номерами +380 44 290 40 89 або +380 93 023 82 43, а також замовити безкоштовний дзвінок через сайт saapf.kiev.ua. Окрім кризової допомоги, консультанти гарячої лінії надають інформацію про можливості отримання медичних і соціальних послуг у Німеччині.

Важливим інструментом для українців є також юридичний чат-бот 100%LIFE, який допомагає знайти відповіді на поширені запитання щодо перебування у Німеччині. У боті можна дізнатися про ВІЛ і право на проживання, медичне страхування, соціальні гарантії, питання нерозголошення статусу, а також про захист від дискримінації. Чат-бот доступний у Telegram @100%LifeBOT, у Viber (100Life bot), у Facebook Messenger (100%Life_bot) та на сайті network.org.ua/pravova-dopomoga. Для зручності достатньо обрати розділ «Питання Німеччина».

Крім того, в Німеччині діє спільнота “100% Життя. Німеччина”, яка об’єднує українців і надає простір для взаємопідтримки. Долучитися до групи можна через сторінку у Facebook: facebook.com/100life.germany.

Усі ці можливості реалізуються в рамках спільного проєкту Deutsche Aidshilfe, 100% LIFE Germany та Національна гаряча лінія з ВІЛ/СНІДу, за підтримки Elton John AIDS Foundation.

***

Нагадуємо: якщо ви чи ваші близькі є представниками ключових груп, опинилися за кордоном та потребуєте інформації, як отримати доступ до АРТ, замісної підтримувальної терапії, протитуберкульозних препаратів, ліків від вірусного гепатиту, психологічної чи правової допомоги у країні перебування — для вас працює HelpNow Сервіс.

Отримати допомогу можна через:

АРТ ВІЛ Німеччина

«Ми різні – ми рівні!»: Fundacja HelpNow реалізує соціальний проєкт для підтримки вразливих груп у Польщі

Жінки, люди з інвалідністю, мігранти, особи, які потребують підтримки – саме на ці групи спрямований новий проєкт «Ми різні – ми рівні!» («We are different – we are equal!»), що реалізується Fundacja HelpNow HUB за фінансової підтримки AIDS Healthcare Foundation й AHF Poland. Ініціатива триває вже понад два місяці в п’яти містах Польщі: Варшава, Бидгощ, Гданськ, Вроцлав та Білосток.

«Ми хочемо, щоби кожна людина – незалежно від її походження, стану здоров’я чи життєвих обставин – почувалася в безпеці, мала доступ до якісної інформації, медичної допомоги й підтримки. Рівність – це не гасло, це наша щоденна робота», — підкреслює Анна Арябінська, директорка Fundacja HelpNow HUB.

Проєкт передбачає серію активностей, які охоплюють як освітній, так і медичний та психологічний напрямки. Серед запланованих заходів — п’ять 12-годинних тренінгів WenDo, у яких візьмуть участь 60 жінок у п’яти польських містах. WenDo — це методика самооборони, розроблена спеціально для жінок. «Тренінги WenDo – це не лише про захист у фізичному сенсі. Це про впевненість, про відстоювання власних кордонів, про силу бути собою», — додає Арябінська.

Також у межах проєкту надаються консультації з ВІЛ, туберкульозу, гепатиту, соціальної адаптації та юридичної допомоги. Регулярно проводяться безкоштовні, анонімні тестування на ВІЛ, гепатит С і сифіліс у Бидгощі та Білостоці з до- та післятестовими консультаціями. Команда проєкту також отримує психологічну підтримку.

За останніми даними, у 2023 році в Польщі зафіксовано 2 876 нових випадків ВІЛ, що стало рекордним показником за всю історію спостережень. Для порівняння: ще кілька років тому середній показник становив близько 1 000 випадків на рік. Особливо стрімко зростає кількість інфекцій серед іноземців — у 2022 році їх було зареєстровано 753, що втричі більше, ніж у 2021-му. Жінки становлять близько 20–21% нових випадків ВІЛ у Польщі, і цей показник повільно зростає. Значна частка жінок отримує діагноз на пізніх стадіях, що значно ускладнює лікування і підвищує ризики ускладнень.

«Одне тестування може змінити чи навіть врятувати життя. Ми хочемо, щоб люди не боялись правди. Сучасна медицина дає можливість жити повноцінно із ВІЛ – головне знати про нього вчасно», — наголошує директорка Фонду.

Метою проєкту «Ми різні – ми рівні!» є покращення доступу до медичних послуг для вразливих груп, підвищення обізнаності про ВІЛ, гепатит та інші інфекції, формування культури регулярного тестування, забезпечення психологічної підтримки, а також зменшення стигми, пов’язаної з ВІЛ. Усе це спрямовано на створення безпечного середовища, де кожна людина — незалежно від статі, національності, фізичного стану чи соціального статусу — має рівні права на здоров’я, підтримку та гідне життя.

Фонд запрошує всіх охочих пройти безкоштовне, швидке та анонімне тестування на ВІЛ у Бидгощі та Білостоці. Детальний графік можна отримати за телефоном: +48 786 640 460 або +48 575 023 612 або написавши у соціальних мережах Fundacja HelpNow HUB.

«Ми не лише надаємо послуги — ми будуємо спільноту, де кожен має право на турботу, здоров’я й гідне життя!», — підсумовує Анна Арябінська.

АРТ ВІЛ Польща

Свобода бути собою: історія Катерини про стійкість, боротьбу з насильством і життя з ВІЛ

«Я мама трьох дітей, жінка з досвідом вживання, зараз уже 18 років у ремісії. Я живу з ВІЛ. І я вільна жінка», — розповідає Катерина (ім’я змінено). Її історія — про стійкість, відповідальність і здатність відновлювати себе після насильства, залежності та втрат.

Про свій ВІЛ-статус вона дізналася у 2005 році, під час першої вагітності. «Тоді ще не було ПЛР, тільки антитіла. Але мене одразу поставили на облік у Києві, я пройшла профілактику — і дитина народилась здоровою. Як і ще двоє моїх дітей». Від самого початку Катерина приймає антиретровірусну терапію (АРТ) і жодного разу не припиняла лікування.

Переїзд до Польщі не став на заваді: «Вдома я взяла довідку, спочатку в мене було АРТ на півроку. А потім просто пішла до місцевого інфекціоніста — і все. Мене поставили на облік, ліки видали. Тут інші препарати, але вірусне навантаження — нульове. Усе добре. До речі, коли мої знайомі або родичі переїжджали за кордон, я казала: зверніться до команди HelpNow — там реально допомагають».

У Польщі вона працює, забезпечує себе й дітей. Має кілька фахів: медична працівниця, косметологиня, сертифікована психологиня. Та її історія — це не тільки про життя з ВІЛ і збережене здоров’я. Це також історія виживання, витримки й непростого шляху виходу з аб’юзивних стосунків.

Катерина говорить відкрито про те, що роками жила в насильстві. Воно було різним — фізичним, психологічним, сексуальним, економічним. Найважче, каже вона, було побачити, як глибоко вкорінений у її поведінці був страх стати «поганою». «Я завжди намагалась бути “хорошою дівчинкою”. Все робила сама, все тягнула. Я думала, що це — моя роль. А коли починала відділятися, відстоювати своє — відповіддю була агресія».

Після розривів ніхто з колишніх чоловіків не допомагав. «Я не подавала на аліменти сім років. Мені було соромно. Та потім просто розізлилася — і подала».

Зараз Катерина не в стосунках — і це свідомий вибір. «Я не бачу сенсу повертатися в історію, де я знову когось “тягну”. Якщо мені колись справді захочеться бути з кимось — піду в терапію і розберусь, чому».

Її формула виживання — опора на себе. «Нам не потрібен “рятівник”. Нам потрібен ресурс. Якщо я знаю, що зможу себе прогодувати — я вже в безпеці. Усе інше — вирішиться. Освіта, фінансова незалежність, самоповага — це й є моя сила».

Історія Катерини — про глибоку трансформацію, яка починається з чесності з собою. Про свободу, яка більше не погоджується мовчати чи терпіти. І про стійкість, що народжується з простого вибору — залишатися з собою і за себе.

«Все, що нам потрібно, вже є всередині. Варто лише дати собі право опертись на це».

***

Публікацію підготовлено в рамках проєкту “From heart to heart” в партнерстві з Zjednoczenie Pozytywni w Tęczy та Step by Step Fundacja за фінансової підтримки Elton John AIDS Foundation.

АРТ ВІЛ Польща

Історія Марини: від тривоги до впевненості

Марина (ім’я змінено) — молода жінка з України, яка нещодавно переїхала до Лейпцига. Як і багато інших, вона була змушена покинути рідний дім через війну. Перед поїздкою в Німеччину вона звернулася до Сервісу HelpNow, про який дізналася від друзів, які раніше також отримали тут підтримку. “Я дуже переживала перед переїздом. Було багато запитань — як буде з лікуванням, куди звертатись, які документи треба мати. Як добре, що зі мною поділились вашими контактами”.

Команда сервісу надала Марині вичерпну інформацію: де в Лейпцигу можна отримати АРТ, які документи потрібні для реєстрації та початку лікування у іншій країні, а також які труднощі можуть виникнути в перші місяці. Завдяки цьому Марина почувалася значно спокійніше. “Мені пояснили все дуже детально, я дізналась, куди саме звертатися, які папери підготувати. Порадили їхати із запасом терапії. Це дало мені відчуття контролю. Я вперше за довгий час змогла видихнути.”

Після приїзду до Лейпцига вона звернулася до місцевої клініки, де їй допомогли з оформленням та продовженням АРТ. “Я вже зробила всі аналізи, отримала потрібні ліки, відчуваю себе стабільно, без зайвого стресу. А ще — пішла на безкоштовні мовні курси.”

Марина підкреслює, що завдяки підтримці вона змогла адаптуватися швидше та спокійніше. “Якби не ця допомога — все було б значно складніше. Зараз я почуваю себе впевнено і планую потрохи рухатися далі. Звісно, не всі заздалегідь турбуються про такі речі перед переїздом — багато хто думає, що якось уже буде. Але краще мати чітке уявлення, що на тебе чекає, і бути підготовленою. І завдяки Сервісу HelpNow це стало можливо, за що вам дякую!”

***

Публікацію підготовлено в рамках проєкту “From heart to heart” в партнерстві з Zjednoczenie Pozytywni w Tęczy та Step by Step Fundacja за фінансової підтримки Elton John AIDS Foundation.

АРТ ВІЛ Німеччина

«Я не одна»: історія Оксани про підтримку, прийняття та новий початок

Оксана (ім’я змінено) звернулася до консультантки Fundacja HelpNow HUB у рамках проєкту From Heart to Heart у дуже складний період свого життя. Вона дізналася, що її перший чоловік помер від СНІДу, і це стало для неї сильним потрясінням. Щоб дізнатися свій статус, вона замовила тест на ВІЛ, зробила його — і результат виявився позитивним.

У такий непростий для себе час, Оксана отримала всю необхідну інформацію та підтримку: «Я щиро вдячна вашій організації за підтримку та небайдужість. У складний період саме ви надали мені не лише психологічну допомогу, а й сили йти далі. Дякую за теплі слова, розуміння і за те, що я відчула — я не одна.»

Консультантка допомогла Оксані знайти лабораторію у Польщі, де можна було підтвердити тест. Після проходження аналізів і отримання офіційного підтвердження Оксану записали на прийом до лікаря. У медичному центрі їй швидко провели необхідні обстеження — CD4 і вірусне навантаження, і вже через тиждень після здачі аналізів Оксана почала приймати ефективну терапію.

«Окрема вдячність вам за достовірну інформацію щодо лікування та тестування, за те, що все пояснюєте чесно, відкрито і без осуду. Це дуже важливо.»

Оксана також подбала про здоров’я своєї дитини, протестувавши її на ВІЛ — консультантка вислала їй відповідні тести для обстеження. Результат виявився негативним.

«Дякую за направлення на тести та за те, що супроводжуєте на кожному кроці. Завдяки вам я змогла зробити важливі кроки до прийняття й піклування про себе. Ви — неймовірні. Дякую від щирого серця.»

***

Публікацію підготовлено в рамках проєкту “From heart to heart” в партнерстві з Zjednoczenie Pozytywni w Tęczy та Step by Step Fundacja за фінансової підтримки Elton John AIDS Foundation.

ВІЛ Польща