«Я мама трьох дітей, жінка з досвідом вживання, зараз уже 18 років у ремісії. Я живу з ВІЛ. І я вільна жінка», — розповідає Катерина (ім’я змінено). Її історія — про стійкість, відповідальність і здатність відновлювати себе після насильства, залежності та втрат.
Про свій ВІЛ-статус вона дізналася у 2005 році, під час першої вагітності. «Тоді ще не було ПЛР, тільки антитіла. Але мене одразу поставили на облік у Києві, я пройшла профілактику — і дитина народилась здоровою. Як і ще двоє моїх дітей». Від самого початку Катерина приймає антиретровірусну терапію (АРТ) і жодного разу не припиняла лікування.
Переїзд до Польщі не став на заваді: «Вдома я взяла довідку, спочатку в мене було АРТ на півроку. А потім просто пішла до місцевого інфекціоніста — і все. Мене поставили на облік, ліки видали. Тут інші препарати, але вірусне навантаження — нульове. Усе добре. До речі, коли мої знайомі або родичі переїжджали за кордон, я казала: зверніться до команди HelpNow — там реально допомагають».
У Польщі вона працює, забезпечує себе й дітей. Має кілька фахів: медична працівниця, косметологиня, сертифікована психологиня. Та її історія — це не тільки про життя з ВІЛ і збережене здоров’я. Це також історія виживання, витримки й непростого шляху виходу з аб’юзивних стосунків.
Катерина говорить відкрито про те, що роками жила в насильстві. Воно було різним — фізичним, психологічним, сексуальним, економічним. Найважче, каже вона, було побачити, як глибоко вкорінений у її поведінці був страх стати «поганою». «Я завжди намагалась бути “хорошою дівчинкою”. Все робила сама, все тягнула. Я думала, що це — моя роль. А коли починала відділятися, відстоювати своє — відповіддю була агресія».
Після розривів ніхто з колишніх чоловіків не допомагав. «Я не подавала на аліменти сім років. Мені було соромно. Та потім просто розізлилася — і подала».
Зараз Катерина не в стосунках — і це свідомий вибір. «Я не бачу сенсу повертатися в історію, де я знову когось “тягну”. Якщо мені колись справді захочеться бути з кимось — піду в терапію і розберусь, чому».
Її формула виживання — опора на себе. «Нам не потрібен “рятівник”. Нам потрібен ресурс. Якщо я знаю, що зможу себе прогодувати — я вже в безпеці. Усе інше — вирішиться. Освіта, фінансова незалежність, самоповага — це й є моя сила».
Історія Катерини — про глибоку трансформацію, яка починається з чесності з собою. Про свободу, яка більше не погоджується мовчати чи терпіти. І про стійкість, що народжується з простого вибору — залишатися з собою і за себе.
«Все, що нам потрібно, вже є всередині. Варто лише дати собі право опертись на це».
***
Публікацію підготовлено в рамках проєкту “From heart to heart” в партнерстві з Zjednoczenie Pozytywni w Tęczy та Step by Step Fundacja за фінансової підтримки Elton John AIDS Foundation.
