Моє ім’я Марина, я з Києва. Приїхала до Німеччини у липні 2022 року. Я раніше не могла поїхати, оскільки моя мама була після операції та були бабуся з дідусем, яких ми їх забрали із села до Києва. Дідусь уже не ходив, бабуся ще пересувалась, а мені треба було за ними дивитися. Також мама після операції не могла рухатись.
Я в них одна залишалася, яка могла сходити до крамниці, допомагати їм.
Але ось дідусь помер цього місяця на 40 святих. Мама після операції пройшла реабілітацію і почувається добре. Тому після її реабілітації я одразу й поїхала. Мама не захотіла зі мною їхати, тому вона залишилася дивитися за дідусем та бабусею.
Я вирішила їхати до Німеччини на пропозицію сусідки, з якою ми в Києві жили поряд. Вона пообіцяла мені допомогти з оформленням документів та пошуком житла, а також на якийсь час пустила мене жити до себе.
У Німеччині мені знайшли однокімнатну квартиру з меблями. Поки я не працюю, ходжу на курси німецької мови.
Єдине, що я тут одна, тому важкувато щодо того, що немає ні родичів тут, ні батьків…
Мій син у Фінляндії, він поїхав у перші дні війни до родичів колишнього чоловіка. Там же він вступив до університету. Тож до Німеччини він вирішив не їхати.
Коли я виїжджала, у мене взагалі нічого не було. Гроші на проїзд мені надіслала моя київська подруга з Німеччини. Я зібрала найголовніше: пару футболок, штанів, пальто, дві пари кросівок і все.
Ліків у мене взагалі не було. Про гепатит С я дізналася якраз перед вторгненням. Я тільки встигла що здати аналізи. Потім знову почався ковід, а згодом і клініки перестали працювати.
У Німеччині це все затяглося. Спочатку я знайшла одну роботу, потім другу. Та й не знала я, чим лікуватись і як.
Зараз я вже закінчила терапію, яку проходила три місяці, і у мене вже все добре. Мені зробили аналізи: УЗД печінки, аналізи крові та призначили терапію. Пролікувалась тут, здала аналізи – гепатиту більше у мене немає.
Сервіс HelpNow я самостійно знайшла: вбила в гуглі й випадково вийшла на ваш сайт. Мені відповіла дівчина, запитала, в якому місті я перебуваю, і порекомендувала мені клініки. Я написала до однієї з цих клінік у моєму місті. Мені відповіли практично відразу ж і сказали, що готові прийняти мене. Після аналізів мені вже за день виписали пігулки. Це саме інфекційна клініка, тобто спеціалізуються на лікуванні гепатитів, ВІЛ.
Менеджери HelpNow запропонували мені скористатися послугами перекладача телефоном під час візиту до лікаря. Але лікар розмовляв російською, і мені не довелося користуватися послугами перекладача.
Я була добре налаштована, з’явилася віра, що я можу бути здоровою, що з’явився шанс бути здоровою.
Коли стала приймати препарати від гепатиту С, почалося безсоння та нудота, а потім я зіткнулася з депресією після того, як я перестала приймати препарат. Не знаю, з чим це пов’язано – з ліками чи з початком весни, але це було несамовито.
Я говорила лікареві про свої відчуття, але він сказав мені, що в принципі побічних ефектів ніяких не може бути. Нудота може бути не через таблетки. Причиною могла бути у п’ять разів збільшена печінка.
Лікар порадив не дотримуватись жодної дієти під час прийому таблеток, оскільки вони настільки ефективні, що допоможуть і так.
Але я вже справді готувалася до смерті. Я стільки начиталася про гепатит, що здавалося, що це смерть. Тобто рано чи пізно помру, але тепер у мене життя продовжено. Я щаслива та задоволена, що є шанс знову жити та будувати свої плани.
Також із позитивних моментів: тут, у Німеччині, я познайомилася з чоловіком. Ми з ним зараз зустрічаємось. Він мене підтримував під час лікування. Чоловік араб, але громадянство в нього вже німецьке, і завдяки його підтримці мені стало легше.
Підтримували мене й моя сестра, мама, бабуся. Я не багато розповідала про свою хворобу. Знали лише мої рідні, а подруги – ні.
Після приїзду було важко, але я сама себе втішала, заспокоювала, що над тобою не літають ракети. Спочатку думала, уявляла собі, що я на курорті. Після пережитого в Києві Німеччина мені здалася просто раєм.
Менеджеру сервісу HelpNow я подякувала. Іноді підтримую зв’язок, постійно вітаю зі святами.
Загалом я вже сама тут даю собі раду, але психологічна підтримка все ще є актуальною.
