Мене звуть Галина [ім’я змінено], я з Києва. Нині живу в Німеччині, у землі Саар. Приїхала сюди у серпні 2022 року. Мене діти змусили виїхати, а так я залишилася б у Києві.
Так склалося, що я приїхала сюди, а мої діти – в іншій країні. Коли почалася війна, я відправила їх до своєї сестри. Але я відновлюю документи, щоби поїхати до них. Мене вивозили з України і вони допомагають з відновленням документів.
АРТ приймаю із 2018 року. Про вірус дізналася, коли була вагітна. З того часу й приймаю. Тому на момент виїзду я мала препарати.
Перед тим мені моя знайома з Польщі надіслала посилання на сайт HelpNow. Вона написала, що це дуже добрі волонтери. І ось я звернулася. Коли я приїхала сюди до Німеччини, то познайомилась із волонтеркою Ларисою. Вона мені допомогла знайти лікаря. Взагалі вона поставилася з великим розумінням, що було дуже важливим для мене. Я не чекала такого. У Києві такого не було, соцпрацівники нікого не супроводжували.
Тут у мене взяли аналізи та виявили гепатит С, хоча в Україні я теж здавала, але гепатит не виявляли. Навіть у виписці медичної української вказано, що немає гепатиту.
На прийом до лікаря мене записала Лариса, потім просто написала куди і коли приїхати. На прийомі в лікаря зі мною була перекладачка, яку знайшла Лариса. Німецький лікар глянув на препарати, які я приймала в Україні, і сказав більше не приймати їх, оскільки це, за його словами, для людей, які мають померти. Мені він виписав інші.
Лариса регулярно дзвонить мені й питає, як у мене справи, чи я вже вийшла на роботу, чи була у лікаря, чи здавала аналізи. Так, я вже працюю в Німеччині. І я постійно на зв’язку з Ларисою.
Коли я дізналася про гепатит, я взагалі думала, що я накладу на себе руки. Лариса та Ольга заспокоювали мене, розповідали, що це лікується. Вони мені дзвонили щодня, а я весь час плакала. Я вже вмирати взагалі збиралася. подзвонила дітям, попрощалася з ними, сестрою.
Але я вже пройшла лікування від гепатиту, і скоро їду здавати контрольні аналізи. Все безкоштовно для мене було, страховка сплачує. Почуваюся добре, навіть погладшала на 9 кг.
Я дуже вдячна Ларисі! Я її не бачила ніколи, але я готова її обійняти та поцілувати, чесно! З нею можна просто поговорити, вона заспокоїть. Адже тут щокроку зустрічаєшся з труднощами. Насамперед через іншу мову.
Мені ще потрібно знайти стоматолога. І займаємось відновленням документів, щоб діти могли приїхати до мене до Німеччини. Депортувати їх можуть до України, але не до Німеччини. Добре, що є такі чудові люди, які можуть підтримати й не дати впасти духом, триматись та боротися. Я таких психологів та допомоги ніколи в житті не зустрічала.
