Сказати, що шлях Бориса (ім’я змінено) з рідного дому до Бельгії, де він перебуває зараз, був важким – нічого не сказати. Він виїжджав з окупованої Запорізької області, через Крим. На кордоні почались допити: «Как вы относитесь к спецоперации?» й «Что об этом говорят ваши друзья и соседи?». Чоловік чесно відповів, що всі дії з боку росії увійдуть в історію, після чого в нього забрали телефон й протримали 5 годин без жодних пояснень. Пізніше повернули, та перебрали всі речі.

Борис був впевнений, що знайдуть й заберуть АРТ, яку лікарка встигла передати йому перед від’їздом, та їх цікавила лиш техніка. Далі транзитом до Литви й там знову – кордон й доба в очікуванні. Коли наш герой потрапив до Євросоюзу все стало значно швидше й вже за два дні він був у Брюсселі. Це було 3 вересня.

Терапії на той момент на руках було на три місяці, та Борис не хотів ризикувати з перериванням – приймав АРТ з 2015 року, стояв разом з дружиною на обліку у Запоріжжі. Зателефонувавши до своєї лікарки, спитав поради, куди можна звернутись за кордоном. Вона й порадила сервіс HelpNow. «Я одразу написав за цими контактами й мені передали адресу медичного закладу у Брюсселі.» – розказує чоловік. «За вказаною адресою була лікарня. Мови я не знаю, тому був змушений підбирати слова, показувати терапію, що в мене була з собою. Не знаю як, та вони все зрозуміли. Там же був прийом у інфекціоніста, зробили тест на вірусне навантаження й видали дозвіл на отримання терапії на наступні 5 місяців. Можна одразу все забрати в аптеці, або ж приходити щомісяця (я так роблю), кому як зручніше. Через півроку знову на тест. Але одразу доповню – це все можливо за умови офіційного перебування й медичного страхування. До речі, у штат медичного центру вже взяли перекладача для українських біженців – це значно все спрощує. Дякую вам за турботу й роботу! Тримаймось!».