«Я довго думала, що маю справлятися сама», — розповідає Анна (ім’я змінено).

Анна — мама, жінка, яка живе з ВІЛ. Вона переїхала до Польщі ще до початку повномасштабної війни. Тоді її життя було розділене між двома країнами: працювала за кордоном, але регулярно поверталася в Україну — до рідних і за антиретровірусною терапією.

«Я звикла, що все під контролем: приїхала, забрала лікування, побачила близьких — і назад», — каже вона.

Після 2022 року ця можливість зникла. Повернення додому стало небезпечним і фактично неможливим. Паралельно Анна стикнулася з тим, про що раніше не говорила вголос — самостигмою і неприйняттям з боку близьких.

«Мені було дуже соромно за свій статус. Я боялася осуду, і, чесно, частину цього осуду я сама в собі носила», — ділиться вона. «Навіть у родині я не відчувала повної підтримки. Це дуже тисне».

З часом це призвело до пригніченого стану. Анна намагалася впоратися самостійно. «Я думала, що просто “переживу”, що це слабкість — звертатися по допомогу. Але ставало тільки гірше».

Ідея звернутися до психолога з’являлася, але здавалася недосяжною. «Платні сесії — це дорого. Я відкладала це знову і знову».

Про можливість безкоштовної психологічної підтримки у рамках проєкту From Heart To Heart Анна дізналася випадково. «Я побачила у мережі інформацію про консультації з психологинею Мариною. Я вирішила спробувати».

Цей крок став поворотним. «Вперше за довгий час я відчула, що мене не оцінюють і не засуджують. Мені стало легше вже після першої розмови», — каже Анна. «З’явилося відчуття, що я не одна і що зі мною все не “не так”, як я собі думала. Я стала спокійнішою, почала краще розуміти себе, свої емоції. І найважливіше — перестала себе звинувачувати. Я дуже вдячна за цю підтримку».

***

Публікацію підготовлено Fundacją HelpNow HUB в рамках проєкту «From heart to heart» у партнерстві з Step by Step Fundacja та у партнерстві з Фондом Res Humanae, за фінансової підтримки Elton John AIDS Foundation.