Місяць: Квітень 2023

#HelpNowPL продовжує розповідати вам реальні історії про реальних людей. Це розповіді про те, наскільки багатогранним може бути життя кожного з нас: з досягненнями й втратами, з перемогами й труднощами, із радощами й болем. Сподіваємось, у них ви знайдете розраду, підтримку, наснагу до боротьби, сили не здаватися, і навіть енергію, аби творити зміни.

«Супер сервіс, завдяки якому я вирішив питання, на що я не наважувався декілька років».

Богдан (ім’я змінено) побачив рекламу Польського хабу на просторах Фейсбуку й одразу зателефонував за номером інфолінії. Він звернувся відразу, як побачив інформацію про допомогу з доступу до лікування ВІЛ у Польщі, тому що вже майже як три роки не приймав необхідні йому препарати. 

Богдан з 2015 року знає про свій ВІЛ-позитивний статус. До 2020 року він отримував лікування в Україні й проходив там всі необхідні обстеження. Згодом він поїхав до Польщі працювати. Уже в Польщі Богдан  припинив приймання антиретровірусних препаратів, бо боявся, що хтось на роботі може дізнатись про його статус, боявся запитати в знайомих та й просто не розумів, що має право та можливість отримувати лікування, там де він є зараз.

У той же день Богдан отримав необхідні контакти та інструкції, як поновити приймання АРТ. Оскільки Богдан офіційно працює, він має медичне забезпечення по NFZ і в нас не виникло додаткових складнощів. Сьогодні завдяки дбайливому супроводу консультанток Польського хабу клієнт успішно інтегрувався в медичну систему Польщі та отримує послуги комплексного обстеження стану здоров’я.

Ви можете звернутися за допомогою та додатковими питаннями до нашого Польського Хабу – HelpNowPl, який зараз працює спеціально для громадян України з ключових спільнот, що були вимушені покинути свої домівки у зв’язку з війною та на даний час знаходяться в Польщі.

Якщо ви потребуєте інформації, щодо необхідного лікування, тестування, медичної допомоги, юридичних та соціальних питань або вам необхідні послуги перекладу або соціальний супровід до установ, психологічна допомога:

телефонуйте за номерами наших інфоліній:

+48 539 652 831  Анна-Надія

+48 786 640 460  Аліна

+48 721 752 114  Віта

+48 571 850 855 Наталя

Пишіть нам в Telegram https://t.me/+BSIMGdN3WT41MTVi 

Онлайн консультація лікаря https://help24.org.ua/uk/doctors/126?hasavailableconsultation=true 

Ми готові надати вам інформаційну та психологічну підтримку!

Ви можете знайти додаткову та більш детальну інформацію на нашому сайті https://helpnow.aph.org.ua/ 

#HelpNowPl  продовжує надавати вам необхідну інформацію щодо доступу до лікування у Польщі.

Однією із запорук якісного лікування є так званий анамнез пацієнта. Ваш новий лікар та ви самі маєте володіти інформацією щодо препаратів, які ви приймали раніше або приймаєте зараз та інших деталей вашого процесу лікування. 

Якщо ви опинились у ситуації, коли не маєте підтвердженої інформації щодо свого лікування, яке отримували в Україні, ви можете скористатись формою запиту до Центру Громадського Здоров‘я (ЦГЗ) на отримання медичної виписки. Форма цього запиту є частиною стандартизованого протоколу клінічного ведення та обміну медичними даними для людей, які живуть з ВІЛ, серед біженців з України. Такий запит допоможе отримати всю необхідну вашому лікарю у Польщі чи іншій країні інформацію щодо вашої медичної історії. 

Запит має заповнюватись від руки двома мовами: українською та англійською. Його необхідно роздрукувати, підписати та відсканувати/сфотографувати, а потім відправити на електронну адресу: stop.hiv@phc.org.ua

Медична виписка прийде в електронному вигляді на електронну адресу, яку ви вкажете в запиті. Дуже бажано вказати дві адреси: вашу особисту та вашого лікаря за кордоном.

Ви можете звернутися за допомогою та додатковими питаннями до нашого Польського Хабу – HelpNowPl, який зараз працює спеціально для громадян України з ключових спільнот, що були вимушені покинути свої домівки у зв’язку з війною та на даний час знаходяться в Польщі.

Якщо ви потребуєте інформації, щодо необхідного лікування, тестування, медичної допомоги, юридичних та соціальних питань або вам необхідні послуги перекладу або соціальний супровід до установ, психологічна допомога:

телефонуйте за номерами наших інфоліній:

+48 539 652 831  Анна-Надія

+48 786 640 460  Аліна

+48 721 752 114  Віта

+48 571 850 855 Наталя

Пишіть нам в Telegram https://t.me/+BSIMGdN3WT41MTVi 

Онлайн консультація лікаря https://help24.org.ua/uk/doctors/126?hasavailableconsultation=true 

Ми готові надати вам інформаційну та психологічну підтримку!

Ви можете знайти додаткову та більш детальну інформацію на нашому сайті https://helpnow.aph.org.ua/ 

Почуття самотності – це особливий емоційний стан, у якому людина переживає свою непотрібність і не відчуває сама себе. Нам самотньо, якщо не була закрита потреба в близьких відносинах, спілкуванні, емпатії та підтримці. Це наша базова потреба. Якщо вона не задоволена, ми відчуваємо себе покинутими та відторгнутими. Сьогодні #HelpNowPl  хоче разом з вами розглянути відчуття самотності після переїзду, та як з ним дати собі раду.

Чому самотність загострюється під час переїзду або вимушеній міграції?

Еміграція сприймається як маленька смерть: старі зв’язки втрачено, а нові ще не сформовано. На тлі цих об’єктивних обставин, з’являється відчуття, що ви ніби між двома світами: і там уже не свій, і тут чужий, та ніде немає місця.У рідній країні залишаються близькі, батьки та друзі, облаштований побут, робота та звичне життя. До цього всього ще додається почуття провини або сумніви: “А чи правильно я зробив, що поїхав? Може, краще залишитись? Чи не зрадив я?” На новому місці відчуваєш, ніби відрізано зв’язок з минулим життя. Нема місця, куди можна було б прийти, коли погано, нема тих, хто тебе прийме.

Навіть якщо ви швидко знаходите друзів, то все одно в якийсь момент почуватиметеся самотнім і покинутим. Аби встановити з кимось довірливі стосунки, потрібен час, а для міцної дружби треба ще пройти довгий шлях. В еміграції починати з чистого аркуша цей шлях набагато складніше через мовний бар’єр, різницю в цінностях та інші фактори. Важливо зрозуміти, що самотність – це відчуття, а не об’єктивна реальність. Ви можете почуватися покинутими, але насправді близькі не відмовилися від вас. Це через переїзд з’явилися такі почуття. Ви не приречені завжди так почуватися. У разі переїзду такі переживання – неминучий етап, але згодом криза пройде, а у вас буде новий досвід спілкування з людьми та з собою.

Які міграційні втрати переживає особистість?

• Сім’я та друзі. Звичайно, в епоху інтернету зберігати зв’язки “на відстані” набагато простіше, ніж раніше. Але дружніх посиденьок, сімейних вечерь або просто можливості побачитися, якщо стало сумно, не вистачатиме.
• Мова. Спілкування – основний елемент ментального здоров’я. Мовний бар’єр посилюватиме соціальну депривацію. Мине час, перш ніж вдасться зрозуміти жарти в транспорті або твіти місцевою мовою, і розповідати нею про себе.
• Культура. Традиції та цінності приймаючої сторони можуть бути зовсім іншими, ніж ті, в яких ви виросли та сформувалися. Щоб відмовитися від старих оцінювальних категорій та пристосуватися до нових, іноді потрібно багато роботи над собою.
• Зв’язок з етнічною групою. Не завжди буває просто прийняти той факт, що ти більше не в більшості. Іноді це змушує переселенців впадати в крайнощі: зовсім перервати спілкування зі співвітчизниками, або, навпаки, оточувати себе лише ними.
• Навколишнє середовище. У цю групу втрат включають все, що складає звичний пейзаж у сім’ї, включаючи кольори, запахи, світловий день. Таких заходів сонця, як удома, швидше за все, справді вже ніде не буде – тут і сонце сідає під іншим кутом, і взагалі небо інше.
• Соціальний статус. Еміграція нерідко тягне за собою “соціальну смерть” – усі звичні соціальні ролі, робота та досягнення обнулено, і доводиться будувати все спочатку.
• Почуття безпеки. Наше базове почуття безпеки у разі переїзду безперервно страждає, тому що еміграція – вихід з усіх можливих зон комфорту. Ми відчуваємо себе втраченими та незахищеними, тому що навколо більше немає нічого знайомого, звичного, і спочатку все чуже.

Дайте собі час посумувати за втратами й «переварити» новий досвід. 

Поради у разі почуття самотності:

1. Прийміть свої почуття.

Не ігноруйте їх – вони кажуть, що добре, а що погано у вашому житті та чого ви хочете. Зазнавати смутку, відчувати втрату, нестачу близькості та спілкування після переїзду цілком природно. Є навіть термін «невроз емігранта». Згідно з дослідженнями психологів через негативні переживання під час адаптації до життя в еміграції проходить абсолютна більшість тих, хто переїжджає, — від 72 до 88%. 

2. Підтримуйте старі зв’язки.

Насамперед намагайтеся у цей період підтримувати стосунки з друзями та близькими, які залишилися на батьківщині. Вам потрібна їхня підтримка. Для збереження близьких відносин важливо приділяти час спілкуванню. Це означає знайти можливість поговорити з людиною, дізнатися як у неї справи, підтримати її у скрутну хвилину або пожартувати з нею, розповісти, що у вас на душі. Створіть спільний чат в одному з месенджерів, щоб ділитися з близькими людьми емоціями та враженнями, підтримувати одне одного. Намагайтеся розповідати про все, що здається вам важливим, не приховувати, якщо вам раптом стало нудно чи страшно, навіть якщо важко підібрати слова. Не варто обмежуватися текстовими повідомленнями, оскільки іноді їхній зміст можна неправильно зрозуміти. Зідзвонюйтесь, спілкуйтеся по відеозв’язку. Можна встановити спільні традиції: певні дні, години, коли ви маєте списатися чи зателефонувати, ритуал привітань із днем ​​народження. Це не завжди чіткий графік, якого слід дотримуватися — радше негласна домовленість регулярно приділяти одне одному час, коли ви цього хочете.

3. Заводьте нові знайомства.

Встановлення нових зв’язків, соціальне «вкорінення» в країні, що приймає, — захист від самотності. Це допомагає знайти своє місце. Друзі – це люди, з якими нас пов’язують спільні цінності та інтереси. Якщо ви переїхали, то нових друзів найпростіше знайти в першу чергу в тих місцях, які вам цікаві. Спілкуйтеся з колегами на роботі, підберіть заняття з йоги недалеко від дому, погугліть, де відбуваються вечірки чи зустрічі за інтересами, залучайтесь у волонтерську діяльність.  Шукайте нових друзів у соцмережах. Можливо, будуть корисні спільноти чи чати експатів — там, напевно, є люди, які теж хочуть спілкування та знайомств. 

4. Робіть перші кроки

Звикайте потихеньку до нового місця проживання. Спочатку можна просто ходити містом, вивчати його. Дізнайтеся про культуру та менталітет жителів приймаючої країни. У цій культурі багато цікавого та цінного. Можливо, через деякий час вона вже не здаватиметься чужою, оскільки підуть забобони й стереотипи, а світогляд розшириться. Важливо досліджувати не лише «туристичні» та взагалі очевидні місця. Корисно зайти в той гарний двір, що видніється через арку, знайти недалеко від будинку першу пекарню, де продають смачні булочки, розвідати всі можливі маршрути для прогулянок. Таке вивчення території дозволяє намалювати внутрішню карту. Місце, в якому ви опинилися, буде більш знайомим і доброзичливим, а отже, безпечним. Вкладаючись у базовий рівень безпеки, ви допомагаєте собі пережити перший час адаптації в іншій країні. А спілкування з новими людьми, яких ви зустрінете, допоможе почуватися менш чужим. Це зв’язки, які допомагають інтегруватися та можуть виявитися корисними з несподіваного боку. Хто знає, раптом старенька, якій ви допоможете перейти через дорогу, розповість, що здає квартиру вашої мрії? Чи бариста у кав’ярні допоможе знайти роботу й потім виявиться вашим новим найкращим другом? Якщо не заговорите з ними, ніколи не дізнаєтесь, де вам пощастить.

5. Звертайтесь за допомогою

Між почуттям самотності та розвитком депресії встановлено двосторонній зв’язок, тобто вони можуть «підживлювати» один одного. Для переселенців ризик розвитку депресії або тривожних розладів значно вищий, ніж для тих, хто не проходить через такий досвід. Особливо це актуально для тих, хто переїхав нещодавно та ще не встиг знайти роботу й завести нових друзів. Уважно стежте за своїм станом і не затягуйте зі зверненням за допомогою до фахівця, якщо здається, що «ось це все» ніколи не скінчиться, майбутнє здається безнадійним, і ви відчуваєте, що назавжди залишитеся на самоті далеко від усього, що ви знали та любили. Психолог не лише вислухає, а й допоможе пройти через усі стадії горювання та адаптації до еміграції. Ви завжди можете звернутися за підтримкою чи допомогою до нашого Польського Хабу – HelpNowPl, який зараз працює спеціально для громадян України з ключових спільнот, що були вимушені покинути свої домівки у зв’язку з війною та на даний час знаходяться у Польщі.

Якщо ви потребуєте інформації, щодо необхідного лікування, тестування, медичної допомоги, юридичних та соціальних питань або вам необхідні послуги перекладу або соціальний супровід до установ, психологічна допомога:

телефонуйте за номерами наших інфоліній:

+48 539 652 831  Анна-Надія

+48 786 640 460  Аліна

+48 721 752 114  Віта

+48 571 850 855 Наталя

Пишіть нам в Telegram https://t.me/+BSIMGdN3WT41MTVi 

Онлайн консультація лікаря https://help24.org.ua/uk/doctors/126?hasavailableconsultation=true

Ми готові надати вам інформаційну та психологічну підтримку!

Ви можете знайти додаткову та більш детальну інформацію на нашому сайті https://helpnow.aph.org.ua/ 

Про таких людей можна сказати одним словом – Герой. Ігор – військовий, та не за основною професією, а за покликом серця. Справжній патріот, у перший день війни – 24 лютого 2022 року, він вже ранком був у військкоматі. Каже, що мамі розказав про своє рішення, коли отримав призначення й був на посту. В руках чоловік тримав зброю до червня, та отримав контузію й був направлений до Естонії на лікування. У воїна виявили внутрішню гематому й сказали готуватись до трепанації черепа. Одночасно Ігор розпочав пошуки контактів, де може отримувати АРТ – вдома, у Миколаєві, він перебував на обліку вже понад 3 років. Й хоча мав з собою терапії ще на 3 місяці та боявся переривання.

«Я знайшов контакти Eesti HIV-positiivste võrgustik (EHPV) в інтернеті. Зателефонувавши, був приємно вражений – в той самий день до мене приїхали у лікарню. Пізніше записали до лікаря, який зробив повне обстеження, направив на аналізи й одразу виписав АРТ на три місяці. Жодних проблем й це приємно вражає.»

На питання щодо подальшої операції відчувається, що військовий не звик жалітись. Лише каже, що біль часом настільки сильний, що не дає часом вільно дихати, та одразу додає – як тільки все мине, вернеться до братів, на фронт. «Я про це й командиру вже сказав. Хай чекають – перемогу будемо святкувати всі разом!» 

Ролики про профілактику ВІЛ-інфекції, передачі або публікації час від часу з’являються в засобах масової інформації. Вони трапляються не так часто, як інша реклама, але  у ваших дітей можуть виникнути питання на цю тему. Буде краще, якщо саме ви обговорите їх із ними, оскільки інформація, отримана з Інтернету або від друзів-ровесників, може бути дуже спотвореною та призвести до розвитку невиправданих страхів.

Зовсім маленькій дитині, напевно, достатньо знати, що не можна торкатися предметів, забруднених чужою кров’ю, особливо до голок та шприців. Якщо дитина побачить їх на майданчику, сходовій клітці тощо, одразу потрібно сказати про це батькам чи іншим дорослим. Старшій дитині, особливо підлітку, вже можна пояснити, що це захворювання, через яке організм стає незахищеним від інших інфекцій. Також можна наголосити на тому, що спосіб життя – початок статевого життя в дорослому віці, обмеження кількості сексуальних партнерів, запобігання за допомогою презервативів, невживання наркотиків, –  допоможе значно знизити ризик інфікування ВІЛ.

Водночас дитина повинна знати, як вірус не передається, і розуміти, що дружнє спілкування з ВІЛ-позитивною людиною не несе в собі загрози.

Коли і як повідомити свою дитину про те, що він (вона) чи ви інфіковані ВІЛ?

Розкриття ВІЛ-позитивного статусу дитині – важливий крок у сімейних стосунках. Якщо ви або ваш партнер інфіковані, напевно ви не раз думали про те, чи варто говорити про це дитині. Якщо так, то як краще це все ж таки зробити, адже такі відомості можуть дуже сильно вплинути на дитину. Ситуація ще більше ускладнюється, якщо сама дитина має ВІЛ-позитивний статус. Багато батьків вважають, що дітям краще не знати про це. Однак при цьому завжди залишається ймовірність, що дитина випадково дізнається від медпрацівника, інших, обізнаних з проблемою, родичів і тоді ситуація лише погіршиться, довіра до батьків буде втрачена.

Тут може бути лише одна загальна рекомендація – слухайте своє серце, не поспішайте приймати будь-яке рішення, добре все зважте й обміркуйте:

• у якому віці це краще зробити;
• якщо у сім’ї кілька дітей, чи говорити з усіма одразу;
• як пояснити, чому не слід розповідати про це іншим людям.

Якщо дитина починає ставити питання щодо стану свого здоров’я, регулярних відвідувань лікаря та здачі аналізів, – значить, вона готова до спілкування на цю тему. Добре буде, якщо раніше ви вже обговорювали теми сімейних секретів: про те, що не всю інформацію, почуту вдома, можна розповідати стороннім. Тоді, обговорюючи свій статус або статус дитини, ви зможете пояснити, що це теж стосується сімейних таємниць. Тобто поки ви не впевнені, що дитині можна довірити таємницю діагнозу, – краще відкладіть розмову.

Також будьте готові до того, що однією розмовою не обійдеться, і, попри докладні пояснення, у дитини постійно виникатимуть нові питання й на них знадобляться відповіді. Дорослим членам сім’ї необхідно вирішити, хто буде довіреною особою, з ким дитина зможе спілкуватися про ВІЛ щоразу, коли в неї

виникне така потреба.

Складно припустити, як відреагує на новину ваша дитина – гнів, страх, занепокоєння, недовіра, зміна поведінки. Будьте готові до цього, запасіться терпінням, згадайте скільки часу знадобилося вам, дорослим людям, для усвідомлення ситуації. Передусім, як показує практика, діти непокояться, що вони чи їх рідні скоро помруть.

А вже потім приходить страх, що з ними перестануть дружити або з них сміятимуться. Залежно від віку дитини, ви можете дозовано подавати необхідну інформацію. Малюкам до 5–6 років достатньо буде знати, що їхній організм не завжди добре справляється з інфекціями, а тому йому треба допомагати – ходити до лікаря, щоб бути здоровим. Старшим дітям пояснення, чому їх організм не справляється з мікробами, можна доповнити розповіддю про спеціальні клітини в крові, яких стало мало, тож вони не справляються зі своєю роботою. Молодшим школярам, ​​якщо це не було зроблено раніше, краще розповісти про позитивний статус, інакше діти можуть про все здогадатися самі, порівнявши інформацію, отриману в школі або із засобів інформації, зі своїм життям. Крім повідомлення про діагноз, особливий акцент слід зробити на тому, що, дотримуючись режиму, вчасно приймаючи ліки, правильно харчуючись, дитина зможе вести життя, яке не відрізнятиметься від життя його друзів.

Для цього віку дуже характерним є бажання поділитися інформацією з друзями,

тому необхідно запобігти такому розвиткові подій, пояснивши, що

багато людей мало знають про ВІЛ, тому бояться і можуть погано ставитися до ВІЛ-позитивних людей.

Підліток вже повинен знати про свій статус. Питання про нерозголошення інформації в цьому віці стоїть вже не так гостро, оскільки молоді люди розуміють важливість довірених їм відомостей і можуть приймати обдумані рішення. Проте назріває нова хвиля питань, пов’язана із початком статевого дозрівання. На перший план виходить обговорення безпечної сексуальної поведінки, небажаності раннього початку статевого життя, методах запобігання захворюванням, що передаються статевим шляхом, та небажаної вагітності.

Розмова про ВІЛ, особливо якщо мова йде про розкриття статусу, – це відповідальний момент, до якого потрібно добре підготуватися. У розв’язанні даного питання помічниками можуть стати емоційна підтримка близьких людей і професійна допомога з боку фахівців (психологів, консультантів, лікарів).

Ви можете звернутися за допомогою та додатковими питаннями до нашого Польського Хабу – HelpNowPl, який зараз працює спеціально для громадян України з ключових спільнот, що були вимушені покинути свої домівки у зв’язку з війною та на даний час знаходяться в Польщі.

Якщо ви потребуєте інформації, щодо необхідного лікування, тестування, медичної допомоги, юридичних та соціальних питань або вам необхідні послуги перекладу або соціальний супровід до установ, психологічна допомога:

телефонуйте за номерами наших інфоліній:

+48 539 652 831  Анна-Надія

+48 786 640 460  Аліна

+48 721 752 114  Віта

+48 571 850 855 Наталя

Пишіть нам в Telegram https://t.me/+BSIMGdN3WT41MTVi 

Telegram чат для спілкування TogettherUAplusUS  https://t.me/+IEz1D-kCwTZiNjUy

Онлайн консультація лікаря https://help24.org.ua/uk/doctors/126?hasavailableconsultation=true 

Ми готові надати вам інформаційну та психологічну підтримку!

Команда #HelpNowPL й надалі продовжує працювати, аби допомагати вам! 
29 березня, у Бидгощі, Польський хаб організував вже другу зустріч представників української ВІЛ-позитивної спільноти та представників ключових груп і робитиме це надалі, адже ваші посмішки та вдячність – це найбільша нагорода! 

Зустріч пройшла в теплій та дружній атмосфері в приміщенні центру неурядових організацій та волонтерства #BCOPW. Спілкування — це дуже важлива частина життя будь-якої людини, а нині – це просто необхідність. Ми спілкувались у форматі психологічної підтримки та відповідей на запитання учасників про медичну систему Польщі, схеми лікування, додаткові можливості в Польщі та країнах ЄС. Порушували питання таємниці й розкриття ВІЛ-позитивного статусу. Ділились переживаннями, складнощами, успіхами. Саме ви зробили цю зустріч неймовірно теплою та затишною. Разом ми мали змогу описати свої мрії, плани, цілі та побажання, а найголовніше — досхочу поспілкуватися одне з одним.

Неформальною частиною зустрічі стала прогулянка містом, під час якої ми завітали на художню виставку “Бути жінкою, Бути Жінкою!” 

Ми дякуємо всім, хто долучився до зустрічі, та з нетерпінням чекаємо на наступну!  Ця подія стала можливою завдяки підтримці центру неурядових організацій та волонтерства #BCOPW, дякуємо нашим польським колегам за люб’язно надане приміщення! Ми чудово провели час із вами! Наступна зустріч планується 20 квітня. Точний час та місце проведення ми оголосимо найближчим часом.

Ви можете звернутися за допомогою та додатковими питаннями до нашого Польського Хабу – HelpNowPl, який зараз працює спеціально для громадян України з ключових спільнот, що були вимушені покинути свої домівки у зв’язку з війною та на даний час знаходяться в Польщі.

Якщо ви потребуєте інформації, щодо необхідного лікування, тестування, медичної допомоги, юридичних та соціальних питань або вам необхідні послуги перекладу або соціальний супровід до установ, психологічна допомога:

телефонуйте за номерами наших інфоліній:

+48 539 652 831  Анна-Надія

+48 786 640 460  Аліна

+48 721 752 114  Віта

+48 571 850 855 Наталя

Пишіть нам в Telegram https://t.me/+BSIMGdN3WT41MTVi 

Telegram чат для спілкування TogettherUAplusUS  https://t.me/+IEz1D-kCwTZiNjUy

Онлайн консультація лікаря https://help24.org.ua/uk/doctors/126?hasavailableconsultation=true 

Ми готові надати вам інформаційну та психологічну підтримку!

Ви можете знайти додаткову та більш детальну інформацію на нашому сайті https://helpnow.aph.org.ua/ 

Весна – час відновлення та зародження нового життя. Час зустрітися й поговорити.

Майбутня зустріч буде присвячена новим умовам і новим можливостям.

Ми поговоримо про:

• сьогодення й про планування майбутнього;
• особливості життя в Німеччині;
• які зміни відбуваються з нами прямо зараз;
• що допомагає бути стійкою;
• як відновлювати почуття радості, задоволення та цікавості до нового.

Поділимося досвідом та підтримкою.

Приєднуйтесь до нашого теплого кола в Жіночому клубі. Ми раді кожній учасниці.

Зустріч відбудеться 2 квітня о 19:00 за європейським часом. 

Посилання на зустріч: https://us06web.zoom.us/j/89912618318?pwd=Z0pGblBwaEE3cUlMSjQ2QVFvS0VkUT09

Meeting-ID: 899 1261 8318

Пароль: 1111