У людей, що виїхали з самого «пекла» – місць, де ведуться найзапекліші бої в Україні, є одна об’єднуюча риса: вони розмовляють тихо, ніби хтось спить поруч. Й одразу відчуваєш – їм настільки боляче, що сил не вистачає вже навіть на емоції.
Роман (ім’я змінено) – з Сєвєродонецьку. Російськими агресорами було зруйновано 70 % міста й вже вдруге (після 2014 року) воно під їх окупацією. Коли почалась війна, він забрав сім’ю та вивіз у село. Каже що тікали буквально у білизні. На ліки (Роман потребує ЗТ й стояв на обліку) часу не було, лишилось усе вдома. Але й за містом не було спокійно – за тиждень туди прийшли ЛНРівці. Сім’я вирішила рушати у Європу, але єдиний шлях був через росію. Роману вдалось умовити знайомого таксиста й він вивіз всіх на кордон. Там сім’ю прийняли волонтери, що відвезли їх автобусом у Ростовську область, потім у Твер, де заселили у гуртожитку. Умови були страшні, Роман розказує, що на другий тиждень вже почали приходити й вмовляти робити російські паспорти. «Коли почули, що ми точно не збираємось цього робити й плануємо після перемоги додому, то почали пропонувати гроші. Ми відмовились й я зрозумів – треба тікати якомога швидше далі.» У телеграмі чоловік знайшов групу добровольців, що допомагали українцям виїхати з росії. Він написав й через короткий час у них були білети на автобус. Їх вивезли таємно через Естонію, далі транзитом Латвія, Німеччина… Допоки не дістались Бельгії. Там їх прийняв Червоний хрест й поселив у містечку Хален у соціальній квартирі. Це було 1 травня 2022 року.
На питання щодо замісної Роман не приховує – мав переривання. У росії були змушені купляти вуличний метадон, їздити аж у Москву за 300 км. Після того, як облаштувались у Бельгії, на руках не було нічого, тож їздив у Німеччину за героїном (у Бельгії можна купити лише «спіди» чи кокаїн на вулиці). «Але моя мета – стати на облік, й продовжувати лікування. Тож я почав «гуглити», де можна знайти допомогу таким як я за кордоном. Так й знайшов HelpNow сервіс. Написав у телеграм й буквально одразу отримав повідомлення з проханням розказати свою ситуацію та де саме знаходжусь. Мені підібрали найближчу клініку, там навіть не просили ніяких виписок – лише заповнити анкету й записали на прийом до лікаря. Через два дні він оглянув мене, зробив аналізи й видав рецепт. Тепер лише треба ходити у аптеку щоденно – вона в мене у сусідньому будинку.
Бельгійці веселі, всі, кого зустрічали тут – від продавців у магазині до персоналу клініки позитивні. Сусіди в гості приходять, допомагають, запрошують до себе. Й хоча тут так по-доброму, а вдома все знищено, лишатись не будемо – хочемо назад. А ще хочу додати – необхідність у таких сервісах як ваш дуже висока. Багато наших їде в інші країни й багато кому треба допомогти. Дякую вам й Слава Україні!»
*фото публікації взято з відкритих стоків, людина на фото немає відношення до публікації.