Перший раз Артем (ім’я змінено) намагався з хворими батьками виїхати до сестри у Німеччину ще у березні. Дорога з Києва була важкою – спочатку потягом до Ковеля, стоячи, потім автобусом до кордону з Польщею. Батьків, яким вже за 70 років, випустили, а його, інваліда 3-ї групи, ні. Сказали, щоб звертався до військкомату, вирішував там всі питання.
Повернення додому затягнулось: спочатку, два місяці Артем провів у родичів у Львові. Перебуваючи на замісній терапії ще з 2018 року, він використовував залишки, які мав на руках, а потім домовився з другом, який передавав бупренорфін поштою зі столиці (чутки поширювались, що у Львові терапії не вистачає). У травні Артем повернувся у Київ. Йому видали ліки на місяць, далі ще на один. Нарешті у липні питання з документами для виїзду теж було вирішено, чоловік опинився в Німеччині. Визнає, що після приїзду планував своїми силами плавно полишити терапію, йти на курси, адаптуватись. Почав вживати по дві таблетки, потім по одній… Але не розрахував, зрозумів, що не зможе, а ліків лишилось критично мало. Стан був вкрай важким, треба було терміново шукати, де отримати терапію в новій країні. «Наступні дні були жахіттям, я «гуглив» щодо допомоги. Так й вийшов на сайт HelpNow. Звернувся до сервісу, мені швидко передали контакти німецької гарячої лінії» – розказує Артем. «Велика подяка їх менеджеру Роману – перекинув контакти, розказав, коли краще їхати в клініку. Звичайно, краще це все робити не коли вже ліки закінчились, а хоча б за тиждень до. Я втратив цей момент й дуже пошкодував».
У Артема були всі документи (дозвіл на проживання, медичне страхування). Разом з сестрою вони приїхали до медичного закладу, де його попросили здати всі аналізи. Артем не розраховував, що терапію видадуть в той самий день й був дуже здивований, коли його попросили зайти після прийому в аптеку за ліками.
«Видають все безкоштовно. Ставлення хороше, все влаштовує – мене це справді дуже вразило. Так, є певні перепони – як мовний бар’єр, але це вже другорядне. Ваш сервіс дуже корисний, така підтримка. Одразу розумієш, що тебе не полишать. Дякую!»