Біль від розуміння, що маєш полишити рідний дім, для внутрішніх переселенців нічим не менший ніж в тих, хто перетнув кордони України. Оксана з Бахмуту (Донецька область), з червня по сьогоднішній день зі всією сім’єю перебуває у Житомирі. Каже, що коли їхали, думали, на місяць – максимум. Тому й запросила в свого лікаря АРТ на цей період. Але, час минав, а ситуація все ще лишалась складною. Жінка приймає терапію вже десять років й робити перерву в жодному випадку не планувала. Тож почала шукати можливості отримання ліків на новому місці. «У телеграмі я підписана на Міністерство соціальної політики.» – розказує Оксана. «Було повідомлення про гуманітарну допомогу й посилання на ваш сервіс – я вирішила написати.»
За словами жінки, їй швидко передали адресу центру, куди вона може звернутись. На місці Оксану одразу провели до завідуючої, яка уважно вислухала її та відправила до кабінету лікаря. Вона все детально розпитала, завела медичну картку й жінці видали ліки на три місяці.
«Дякую за вашу допомогу! Зараз мені знову перетелефонували – спитали, чи я ще тут, як моє самопочуття та чи можу прийти на аналізи. Ставлення дуже позитивне, персонал чудовий – завжди питають, як вдома. Що сказати, так, була можливість поїхати за кордон, та чому ми маємо тікати з власної землі? Ми лишились. Віримо в наші ЗСУ й що скоро повернемось додому».